Технологія одержання тканин. Будова і властивості тканин, страница 2

-  однокруточну;

-  багатокруточну;

-  фасонну;

-  арміровану;

-  текстуровану;

-  комбіновану.

Армірована пряжа має сердечних комплексних ниток, який обвитий по всій довжині бавовни шерстяними і штапельними волокнами.

Текстурована пряжа володіє об’ємністю, пористістю, м’якістю і великим розтягом. По товщині пряжа поділяється на три види:

-  середня товщина (лінійна міцність 11-30 текс);

-  малатовщина (менше 11 текса);

-  велика товщина (більше 30 текс).

За призначенням розрізняють пряжу:

-  ткацька;

-  трикотажна;

-  килимова;

-  ниткова;

-  галантерейна (для виготовлення гардин, мережива, тюлей);

-  для технічних виробів спеціального призначення;

-  для виробництва канатно-мотузняних виробів.

По способу прядіння бавовняна або шпательна пряжа поділяється на :

-  апаратну;

-  кардну;

-  гребінну.

Шерстяна на:

-  апаратну, гребінну, напівгребінну.

Шовкова на:

-  апаратну, гребінну, обчесану з натурального шовку.

Лляна на:

-  лляну сухого прядіння;

-  лляну мокрого прядіння;

-  очесочну сухого прядіння;

-  очесочну мокрого прядіння.

Основні властивості текстильних ниток:

1.  Лінійна міцність;

2.  Число кручень;

3.  Розривне навантаження;

4.  Нерівномірність ниток по перерахованих характеристиках;

5.  Розривне подовження.

Лінійна міцність ниток (пряжі), як і волокон, характеризується масою, що припадає на одиницю довжини. Сама тонка шовкова пряжа має лінійну міцність 5 текс, найбільш товста лінійна пряжа шерстяна – 670 текс.

Текс може бути визначений зважуванням ниток на вагах або на спеціальному приладі – квадранті.

Квадранти бувають вагові і номерні. При підвішуванні до гачка важеля стометрового пасма, протилежний кінець його з стрілкою відхиляється і на шкалі відмічається маса або номер.

Крутка нитки (пряжі) характеризується числом крутінь (витків), які припадають на 1 м довжини. Визначення крутки проводиться на спеціальному приладі – круткомірі УК-2.

В залежності від напрямку витків розрізняють праву і ліву крутку. Якщо розкручування проводиться правою рукою від себе, крутка вважається правою і позначається латинською літерою Z. Ліва крутка позначається латинською літерою S.

Розривне навантаження нитки характеризується найбільшим сН, що витримує нитка до моменту розриву. Визначення розривного навантаження проводиться шляхом розриву однієї нитки або всього мотка довжиною 100 м на розривній машині.

Розривне подовження визначається на розривній машині одночасно з розривним навантаженням і характеризується збільшенням довжини до моменту розриву.

Нерівномірність ниток (пряжі) характеризується величиною відхилень окремих показників властивостей пряжі від середньої величини і визначається візуальним порівняльним еталоном (зразком), що є в лабораторії або багаторазовим вимірюванням властивостей з послідуючим обраховуванням проценту нерівноти.

Основні недоліки текстильних ниток:

-  брудна пряжа;

-  замаслені і брудні нитки;

-  нерівномірна по лінійній міцності пряжа;

-  потовщені нитки;

-  шишки, нальоти.

БУДОВА ТКАНИН

Будова тканин визначається взаємним розташуванням і зв’язком основних ниток і ниток піткання.

Основні параметри будови тканини:

-  структура ниток (лінійна міцність (Т), напрям крутки);

-  переплетення;

-  густина ниток основи і піткання;

-  будова лицевої та виворітної поверхні.

Всі ці показники визначають зовнішній вигляд, властивості і призначення тканин.

З підвищенням лінійної міцності ниток зростає товщина і маса тканин. Поєднання ниток різної лінійної міцності дає можливість одержати на тканині поздовжні і поперечні рубчики, випуклі клітини, полоси.

При збільшенні крутки ниток товщина тканин зменшується, а пружність і міцність зростають.

Від напрямку крутки ниток основи і піткання залежить чіткість малюнку переплетення, блиск тканини, її здатність до ворсування. Поєднання пряжі різного напрямку крутки може створити ефект дрібновізерунчастого переплетення у полотняних тканинах. Наприклад, у тканинах типу крепдешин, креп-шифон, креп-жоржет.