Технологія одержання тканин. Будова і властивості тканин, страница 3

Використання фасонних, текстурованих ниток збільшує товщину, об’єм тканини і робить її більш ефективною.

Основні ознаки, по яких визначають у тканинах напрям основи, такі:

-  основа направлення вздовж краю;

-  розглядаючи нитки на просвічування, видно, що нитки основи розташовуються більш рівномірно і прямолінійно ніж нитки піткання;

-  у напівшовкових тканинах основа в основному шовкова;

-  у напівшерстяних і напівлляних тканинах основа бавовняна;

-  у бавовняних і шерстяних тканинах, якщо одна з систем кручена, а друга однониточна, основа кручена.

Ткацькі переплетення – важливий фактор будови тканин. Від виду переплетення залежить блиск, рельєф і малюнок лицевої поверхні тканин, їхні механічні, гігієнічні і технологічні властивості. Малюнок переплетення враховується при моделюванні, конструюванні, розкрої тканин і пошиву з них виробів.

Ткацькі переплетення утворюються переплетенням взаємно перпендикулярних систем ниток основи і піткання.

Тканини можуть бути утворені з 2-х, 3-х або кількох систем ниток. Ткацькі переплетення надзвичайно різноманітні по розмірах, формі, ступені складності від найпростіших, утворених чергуванням двох ниток, до складних композицій у гобеленах, покривалах і килимах.

Відрізняють чотири класи ткацьких переплетень:

-  прості (гладенькі) – полотняне, саржеве, атласно-сатинове;

-  складні – утворені з 3-х і більшої кількості систем ниток;

-  дрібновізерунчасті – похідні і комбіновані;

-  великовізерунчасті – поділяються на прості і складні.

Збереглися малюнки переплетень, які відносяться до кам’яного віку: полотняне, саржеве.

При замалюванні ткацьких переплетень на папері у клітинку умовно прийнято кожен вертикальний ряд клітинок вважати основною ниткою, а кожен горизонтальний ряд клітинок – ниткою піткання. Кожна клітинка являє собою перетин двох ниток (основи і піткання) і називається перекриттям. Якщо на лицеву поверхню тканини виходить основна нитка, перекриття називається основним і при замальовуванні заштриховується.

Якщо на лицеву поверхню тканини виходить нитка піткання, перекриття при змальовуванні залишається білим.

Уважно розглядаючи ткацькі переплетення замальовані на папері і зразки тканин, можна знайти малюнок, який повторюється в усіх напрямках. Малюнок переплетення, який повторюється, називається рапортом.

Рапорт характеризується кількістю ниток, які його утворюють. Розрізняють рапорт по основі і по пітканню.

На схемі ткацького переплетення рапорт позначають у нижньому лівому кутку лініями, які виходять за межі малюнку, що при своєму переплетенні утворюють прямокутник або квадрат. До класу простих переплетень відносяться: полотняне, саржеве, атласно-сатинове.

Особливістю усіх простих переплетень є те, що у рапорті кожна основна нитка переплітається з ниткою піткання тільки один раз, рапорт по основі завжди дорівнює рапорту по пітканню.

Полотняне переплетення найбільш поширене із усіх ткацьких переплетень, в якому основна нитка і нитка піткання чергуються через одну.

Схема полотняного переплетення нагадує шахматну дошку. Рапорт по основі і пітканню дорівнює 2. У полотняному переплетенні найбільш короткі перекриття.

Тканини полотняного переплетення мають рівну, матову, однакову з обох сторін поверхню.

Полотняне переплетення використовується для виготовлення бавовняних тканин – ситцю, бязі, маркізету, батисту, майї; лляних тканин – полотен, бортової парусини та інших; шовкових – крепдешину, креп-жоржету, креп-шифону, креп-марокету та інших; шерстяних тканин – сукна, деяких костюмних та платтяних тканин.

Полотняне переплетення надає тканині найбільшу міцність і при великій густині підвищену жорсткість.

Якщо при полотняному переплетенні основа тонша ніж піткання, на тканині виникає поперечний рубчик (тканина тафта, поплін та інші). Такі тканини називаються несправжньо-репсовими, так як по своєму вигляду вони нагадують репс.