Варто зазначити, що більшість методичних рекомендацій та нормативних документів було складено та надруковано ще в ХХ столітті, а тому рекомендації та норми, відображені у цих документах не відповідають сучасним темпам розвитку засобів праці та навчання, а також антропометричним даним сучасної молоді. Знайомство з нормативними документами, що містять ергономічні вимоги до оснащення навчальних майстерень, показує лише загальні принципи реалізації ергономічних знань. Але з яких джерел одержати ці знання та дізнатися про зміст ергономічних вимог? – Питання риторичне. Звичайно, необхідно звертатися до друкованих джерел. Однак, аналіз педагогічної та методичної літератури показав, що публікацій з ергономічних питань досить мало, вони зустрічаються у різних періодичних виданнях, часто завуальовані під науковою організацією праці та переважно стосуються технічних видів праці. Серед питань, що висвітлено у літературних джерелах, широко охарактеризовано організацію та оснащення навчально-виробничих приміщень, підбір та розташування меблів і обладнання у майстернях, вимоги до освітлення, вентиляції, мікроклімату в навчально-виробничих приміщеннях, методи запобігання шуму, вібраціям запиленості, естетичні вимоги до оформлення інтер’єру, наочності, обладнання та робочих місць у навчальних майстернях з технічних видів праці [40; 70; 121; 140]. Згідно вікових та фізіологічних особливостей учнів розроблено режим праці та відпочинку, розміри інструментів для учнів різного віку, нормальні зусилля, що може прикласти дитина для виконання певної операції, норми ваги, що може підняти учень (учениця) певного віку і таке інше [68]. Розроблено безліч різноманітних пристосувань для поліпшення процесу засвоєння трудових прийомів з технічних видів праці та їх виконання [5; с. 41].
Питання, що мають безпосередньо ергономічний характер, – це організація робочого місця, дотримання нормальної робочої зони, підтримка зручної робочої пози, підбір зручного інструменту, доступного у керуванні обладнання вибір раціональних прийомів обробки, усунення зайвих рухів, а виконання корисних із меншими затратами енергії та часу, підбір об’єктів праці для учнів з врахуванням їх психофізіологічних особливостей, розкрито лише з основних видів технічної праці. Тому переважна більшість питань залишаються недоступними для вирішення широкому загалу вчителів трудового навчання, і зокрема, для вчителів обслуговуючих видів праці. Від правильної організації робочого місця, економії енергетичних та часових витрат на виконання технологічних операцій, наявності дидактичного та методичного забезпечення на рівні ергономічних вимог залежить ефективність трудової підготовки учнів. Адже, завдяки раціональній організації навчального процесу виникають додаткові можливості для підвищення продуктивності праці, створення сприятливого психологічного та емоційного мікроклімату у трудовому колективі, творчого та особистого розвитку учнів.
Ергономічна підготовка майбутніх учителів трудового навчання визначається нами як процес формування комплексного підходу до проблем організації навчально-трудової діяльності учнів та вчителя, що виконує освітню, розвиваючу, прогностичну, систематизуючу функції. Для вирішення ряду організаційних та педагогічних завдань вчителю трудового навчання необхідні знання й уміння ергономічного характеру, які на сучасному етапі переважно формуються при вивченні основ наук, суміжних з ергономічною наукою. Важливим елементом ергономічної підготовки є навички узагальнення набутих знань й умінь, а також трансформації їх при вирішенні нових навчально-виробничих питань та проблем організації діяльності людини з позиції комфортності, зручності, безпеки.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.