Система. Еквівалентні математичні моделі. Рівняння регресії. Специфікація входів і виходів системи, страница 4

          ...                ... 

R=   ………………………………..…………..….....        

  ...               

і вектор .

Нехай розв’язком цієї задачі є 10,..., 2n0. Тоді параметри моделі (4.19) визначаються як aj=-j0  і cj=n+j0  для j=1,2,…n.

Для оцінки якості отриманої моделі можна обчислити значення функціонала J(0). Якщо отримане число розглядається як мале, то задача розв’язана. Якщо ж ні, то збільшують n- порядок моделі і проводять нові обчислення.

Алгоритм Б.Хо При одержанні моделей методом найменших квадратів заздалегідь фіксується розмірність моделі. Може виявитися, що оптимальна модель має іншу розмірність.

Існує метод одержання моделей, розроблений Б.Л. Хо , який у випадку, коли відомо, що експериментальні дані відповідають лінійній системі невідомої розмірності, дозволяє встановлювати розмірність n її мінімальної моделі і знаходити відповідні матриці A, B, і C. Як вихідні дані розглядається реакція  зі стану спокою  для  на імпульсний вхідний вплив  для .

Передбачається, що існує лінійна  модель розмірності , що описує ці дані. Розшукується еквівалентна модель найменшої розмірності . Для цього будуються матриці і :

.

Далі знаходяться такі невироджені матриці P і Q, для яких виконується , де  для  і  для .

Матрицю, яка стоїть  на перетині перших l рядків і перших m стовпців деякої матриці R, будемо позначати як .

Використовуючи це позначення, матриці еквівалентної моделі з простором станів мінімальної розмірності відповідно до алгоритму Б.Хо визначаються в такий спосіб:

,      і    .

Отже, число n, тобто число одиниць у діагональній матриці , є розмірністю мінімальної моделі. Ця модель є повністю керованою і повністю спостережуваною

Для систем зі скалярними входом і виходом задана модель , де an+1=1. Будемо вважати, що поліноми а1+a2λ+...+an+1λn і c12λ+. . .+cnλn-1 не мають спільних нулів. Дискретна стаціонарна лінійна детермінована модель з простором станів має, як відомо, вигляд

              (4.22)

Стверджується, що така еквівалентна модель із простором станів може бути задана матрицями

A=Fb(-a1, -a2, ... , -an), В=еп і С=(c1,c2,...,cn).

Спочатку доведемо рівності:

φj (Fb(-a1, ..., -an ))enj для j=1,...,n,        (4.23)

де φj(λ) - похідні поліноми матриці Фробеніуса Fb(-a) .

Для j = п маємо (Fb(—a))en = Iеn = еп, тобто (4.23) виконано.

Припустимо за індукцією, що (4.23) виконане для j=п-1,п-2,...,l+1. Для j=l одержуємо

φl(Fb)en=Fb(-a)φl+1(Fb(-a))en+al+1Ien=Fb(-a)el+1+al+1en=

=(el–al+1en)+al+1en=el .

Тепер доведемо еквівалентність моделей. Оскільки ΧA(λ)=ΧFb(-a)(λ)=a1+a2λ+...+λn, то досить показати, що j(A)B=cj для всіх j. Маємо для j= 1,...,n

j(A)B=(с12, ..., cnj(Fb(-a))en=(с1, ..., сn) еj = сj,

що і потрібно було довести.

Іншу модель із простором станів, що еквівалентна моделі (4.19), можна одержати за формулами

А=Fb*(-a), B=col(c1, ..., cn), C = en*.  (4.24)

Дійсно, у лівій частині вхід-вихід моделі, еквівалентної моделі (4.24), коефіцієнти дорівнюють коефіцієнтам полінома

ΧA=det(λI–Fb*(-a))=det(λI–Fb(-a))*=a1+a2λ+...+anλn-1n,

тобто збігаються з коефіцієнтами моделі (4.19).

Обчислимо коефіцієнти правої частини вхід-вихід моделі, що відповідає моделі з матрицями (4.24). Маємо

j(A)B=enj(Fb*(-a))col(с1,...,сn)=

=(φj(Fb(-a)en)*col(с1,...,сn)=ej*col(с1, ..., сn) = cj,    (4.25)

тобто моделі (4.19) і (4.24) еквівалентні.

            Приклад. За відомою моделлю вхід-вихід

у(к+2)=-0.6у(к)-0.2у(к+1)+1.6u(к)+0.8u(к+1) побудувати модель з простором станів.

Розв’язання. Для моделі з простором станів

будуємо матриці A=Fb(-a1, -a2), В=е2 і С=(c1,c2).

Використовуючи коефіцієнти заданої моделі вхід-вихід, будуємо

      .

Тепер розглянемо задачу переходу від моделі (4.19) до моделі (4.22) для випадку dimu=m>1. У цьому випадку в (4.19) коефіцієнти с1,...,сn являють собою l×m - матриці й у (4.24) В є n×m - матрицею. Оскільки співвідношення (4.25) виконуються і у цьому випадку, то формули (4.24) дозволяють розв’язати задачу.