Все це веде до підвищення якості праці, значення чого в умовах науково-технічної і технологічної революції незмірно зростає. Адже кардинально змінюється становище людини на виробництві. Вона перестає виконувати роль простого доповнення машин, поступово виходить із безпосереднього процесу виробництва і стає перед або ж і над ним. Людина стає регулювальником технологічного процесу, його контролером, управляючим електронних систем на виробництві.
Електронно-технологічна ера породила дію закону переміни праці — необхідність систематичного переміщення працівників по галузях і видах виробництва, зміни трудових функцій. Тому недоцільна вузька професійна спеціалізація. Широкий профіль підготовки необхідний для забезпечення безперебійного функціонування складного автоматич¬ного устаткування. Він повинен базуватись на глибокій загальнонауко-вій підготовці працівника з, як мінімум, середньою технічною освітою. Об'єктивно зростають вимоги до студентів вузів, якості їх навчання. Вони мають не лише отримати відповідні знання, а й навчитись регулярно їх потім поповнювати та удосконалюватись самостійно. Сучасні темпи про¬гресу науки і техніки змушують працівника за період трудової діяльності мінімум 3-4 рази оновити знання в аспекті підвищення кваліфікації.
Матеріальні ресурси та інвестиції
Працівник нового типу вимагає адекватної матеріально-технічної бази. Економічне зростання все більше залежить від підвищення рівня технічної будови виробництва — кількості засобів виробництва, приведених у рух однією робочою силою. Це проявляється у зростанні фондо-, електро-, машиноозброєності праці. Якість, прогресивність сучасної технічної будови виробництва значною мірою зу¬мовлюється рівнем технологічності так званих автоматизованих робо¬чих місць (обчислювальна техніка, АСУ, роботи і т. д.).
Фундаментальні зміни в засобах праці, техніці завжди мали прио-ритетне значення в удосконаленні технологій, підвищенні ефективності виробництва в цілому. Праця людини все більше замінюється робо¬тою машин. Завдяки новим знаряддям праці людина сьогодні не лише звільняється від ручної праці, а й від багатьох виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Економічне зростання отримує могутній імпульс від розвитку засобів праці, від відкриття нових властивостей матерії, розробки нових конструкцій¬них матеріалів, джерел енергії і т. д.
Кількість і якість матеріальних ресурсів виробництва в умовах рин¬кових відносин прямо залежить від інвестицій — виробничих витрат на будівництво підприємств, придбання верстатів і обладнання, а та¬кож інших товарів виробничого призначення з тривалим строком ко¬ристування. Інвестиції перетворюються в матеріально-речовий зміст капіталу, або інвестиційний капітал (нагромаджена праця, машини, дороги, мости, споруди, комп'ютери і т. ін.). Нагромадження суспіль¬ного капіталу, а разом з ним і виробничого потенціалу, забезпечує ви¬пуск товарів високої якості в необхідній кількості і є сучасним факто¬ром економічного зростання.
Засоби праці, і в першу чергу техніка, посідають проміжне місце у боротьбі людини з природою за добування життєвих благ.
Природно-ресурсний потенціал
З розгортанням науково-технічної революції оче¬видним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний
з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшенням навантаження на навколишнє середовище.
В умовах обмеженості, а то й вичерпності їх, раціональне викорис¬тання природних багатств набуває стратегічного фактора економічно¬го зростання.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.