Економічний прогрес — це послідовне удосконалення всієї економічної системи, розвиток суспільного виробництва, продуктивних сил і техніко-економічних відносин, виробничих відносин та господарського механізму. Це рух виробництва від нижчих його форм до ви¬щих, наслідком чого є отримання необхідних результатів (показників) щодо кількості і якості створених благ.
Стан економічного прогресу оцінюється в першу чергу за допомо¬гою рівня розвитку продуктивних сил. Його вважають вищим крите¬рієм, бо їх величина і якість свідчать про потенціал розширеного від¬творення. Це демонструє прогресивність (або, навпаки, регресивність) даної суспільної системи. Крім того, як ми уже знаємо, рівень розвитку продуктивних сил відображає стадію, умови для переходу до вищого типу суспільного виробництва.
Економічне ніколи не буває без соціального, як і навпаки, оскільки виробництво призначене для споживання. Не було б споживання, то не мало б сенсу й виробництво.
Соціальний прогрес полягає в поліпшенні життя суспільства і кожного його члена. Він проявляється у розвитку людини, розширенні її фізичних і розумових можливостей і потреб, збагаченні духовному, поліпшенні здатності до праці, створенні сприятливих умов для трудової та іншої діяльності, відтворення сім'ї і суспільства в цілому.
Основною соціального є економічний прогрес. Разом з тим, розвиток соціальної сфери виступає могутньою підоймою економічного зростання. Такий взаємозв'язок між ними закономірний. Проте, як свідчить практика, ця закономірність проявляється непрямоліній-но, а як тенденція, долаючи на своєму шляху складні перешкоди. Так, науково-технічна революція, з одного боку, — гігантськи удосконалює продуктивні сили, різко підвищує темпи економічного зростання, а з іншої сторони — інтенсифікує працю, що приводить до передчасно¬го зношення робочої сили і скорочення працездатного віку трудящих, загострює екологічну небезпеку, частішають аварії на виробництві та інші нещасні випадки з людьми.
Характер взаємозв'язку економічного і соціального прогресу вирішальною мірою залежить від типу суспільно-економічної системи, можливостей держави активно впливати на технічний прогрес і використовувати його результати в інтересах людей, їх здоров'я, збереження природи, миру та ін. загальних цінностей. Для ведучих країн характерно випереджаюче значення розв'язку соціальних питань життя суспільства.
Соціально-економічний прогрес у кінцевому підсумку веде до гар¬монійного розвитку людини як особистості. Це узагальнюючий критерій суспільного прогресу.
Разом з тим, людина — головна функціональна сила соціально-економічного прогресу. Одночасно вона виступає суб'єктом виробничих зв'язків і залежностей — суперечностей, потреб, інтересів і змагальності у процесі спільної праці. Названі об'єктивні сили є основними рушійними, внутрішніми силами економічного зростання. Вони характеризують взаємовідносини між елементами продуктивних сил і виробничих відносин.
Суперечності
У загальному найглибшим джерелом прогресивного руху суспільства служать суперечності.
Саме вони виступають як природно-історичні причини соціально-економічного розвитку всіх способів виробництва.
Суперечності, тобто якісь невідповідності, існують у будь-якому русі, є принципом всякого розвитку. Наявність їх — суть самого руху з його зв'язками, взаємодією, залежностями протилежних сторін, боротьбою. Кожна суперечність проходить тотожність, відмінність, про¬тилежність, конфлікт і своє розв'язання, яке означає перехід у нову су¬перечність, у вищу форму. Така діалектична закономірність розвитку, який відбувається ніби по спіралі. Гегель з даного приводу висловився, що світ просувається вперед завдяки суперечностям.
Джерело економічного розвитку — внутрішні суперечності способу виробництва.
В економічному зростанні можна виділити такі най більш істотні суперечності:
— між продуктивними силами і виробничими відносинами;
— між виробництвом і споживанням;
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.