Гроші взагалі-то несуть у собі таємницю на грані містики. Про це свідчить історія та переродження багатьох відомих людей, які заплутались у тісних відносинах із «жовтим дияволом». Взяти хоча б такий приклад. Шотландський чаклун Дж. Ло з Лорістона вважався пророком і геніальним фінансистом. На початку XVIII ст. він взявся за «святе діло» — зробити усіх людей багатими і щасливими. Щоб вирішити цю задачу, чародій запропонував французькому королю Філіпу IV (за здійснення авантюри був прозваний пізніше фальшивомонетником) створити особливий державний банк. І в 1716 р. У Парижі почали випускати паперові асигнації — сертифікати дійсних грошей. Купюри «вдосталь для всіх», звичайно, не мали ні золотого, ні товарного забезпечення. Монарху сподобалося ними покривати борги казни. Невдовзі новими грошима почали обклеювати туалети. Так народилась у Європі інфляція.
Зміст інфляції
Термін «інфляція» (від лат. іп/іаііо — вздуття, роз¬дувати; піна і т. п.) вперше було вжито у США під час Громадянської війни (1861-1865 рр.) для відзначення процесу переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима. Запозичено слово ймовірно від фермерів, які подібно називали надування худих корів перед реалізацією, щоб придати їм товарний вигляд, коли не вистачало кормів із-за неврожаю. Інфляційні ситуації мали місце проте ще до нашої ери в рабовласницькому ладі і продовжують свою біографію по даний період.
Інфляція — негативне явище, викликане загальним нездоров'ям економіки і пов'язане із наявністю в обігу зайвих грошових знаків, не підкріплених вартістю.
Це гостра форма прояву суперечностей суспільного господарства, його розбалансованості, що призводить до порушення товарно-грошової рівноваги під час обміну на ринку.
Закони грошового обігу не діють автономно, а в системі з іншими економічними законами. Рівно, як і регулювання національного виробництва здійснюється стихійно ринковим механізмом і суб'єктивними методами держави. Тому поняття інфляції складне, багатопланове. Існують різні її тлумачення. Але не слід змішувати визначення цього явища з його наслідками. Наприклад, коли стверджується, що інфляція — це знецінення грошей, «бум» цін і т. п. Якщо мова йде про паперові гроші, то відомо, що вони вартості не мають. Яким же чином тоді грошові знаки можуть знецінюватись? Інфляція супроводжується зростанням цін. Але це не відноситься до її основної суті.
Інфляція стала хронічною, однією із самих тяжких хвороб капіталістичного товарного виробництва. Проти неї відсутній імунітет у будь-якій економічній системі. Інфляційні віруси розповсюджуються на весь процес суспільного відтворення. Це проблема для всіх країн світу.
Теорії інфляції
Класична політична економія вивчає інфляцію, як частину теорії грошей. Сучасний неокласичний напрям, представлений монетаризмом, вбачає інфляцію у надлишку грошей порівняно з випуском продукції. «Под инфляцией — пише М. Фрідмен, — я подразумеваю устойчивьій и непрерьівньїй рост цен, вьіступающий всегда и везде как денежньїй феномен, вьізванньїй избьітком денег по отношению к випуску продукции»2
Таке визначення передбачає, що центр тяги інфляції знаходиться у сфері обігу. Зауважимо, що ріст цін є зовнішнім проявом інфляції. До того ж зміна цін може бути викликана й причинами поза рухом грошей.
Кейнсіанство розглядає інфляцію як надмірний купівельний попит, як недостатність ефективного попиту. Дж. Кейнс вперше аналізував інфляцію в якості елемента макроекономічної теорії. Наприкінці 50-х років XX ст. неокейнсіанська концепція запропонувала «криву Філіпса»: рівень інфляції обернено пропорційно залежить від частки безробітних серед економічно активного населення. Проте на рубежі 70-80 рр. під час кризи у розвинутих країнах відбувалося при¬скорення інфляції й при збільшенні безробіття, що отримало назву стагфляції.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.