Проте паперові гроші принесли з собою нові суперечності. За золотого стандарту представницька вартість купюр визначалася вартістю тієї кількості благородних металів, яку вони заміщували в обігу. В період демонетизації зростав відрив паперових грошей від їх металевої субстанції. Тобто випускалась надмірна кількість грошових знаків, які, на відміну від дійсних грошей, не мають вартості. Це приводить до інфляції із тяжкими для країни соціально-економічними наслідками. Крім того, паперові гроші люди навчились фальшувати, тобто підробляти. Щоб запобігти проникненню фальшивих грошей в обіг, паперові знаки випускають із спеціальними елементами захисту (в доларі США їх 39, в німецькій марці — було 40, гривні — 17)1. Але й це не допомагає. Підробка грошей триває, хоч боротьба з нею посилюється.
З виникненням кредитних відносин з'являються гроші, які стають засобом боргових зобов'язань: вексель, банкнота, чек та ін. З кінця XVII ст. припиняється емісія розмінних на золото банкнот і поступово вони стають тільки знаком кредиту. Продаж товарів у кредит означає відстрочку плати за них. Вексель дає право його власнику вимагати від боржника повернути зазначену в ньому суму через певний термін часу. Векселі є цінними паперами і нарівні з грошима використовуються для взаємних розрахунків. Для цього застосовується й платіжні доручення підприємств.
Сучасні гроші мають кредитно-паперову природу. Співіснування в них двох різнорідних засад породжує їхню внутрішню суперечність. Наявність кредитного компоненту дає їм можливість виконувати грошові функції. Цей момент є основним. Паперовий компонент спричиняє нестабільність грошового обігу. Тому роль кредитних грошей зростає. Нині значно поширились кредитні картки, які дозволяють здійснювати електронні розрахунки. Удосконалення форм грошей відбувається постійно. І фактично сьогодні грошима є все те, що виконує їх функції. Виникли міжнародні гроші (наприклад, євро). Світовими грошима стали платіжні засоби, що використовуються в розрахунках між країнами. Цю роль зараз виконують резервні національні валюти деяких розвинутих держав.
Гроші України
На території нашої країни «ходили» і застосовуються в даний час різні гроші та їх форми. Найпершими грошима в межах України вважаються монети давньогрецьких полісів та Боспорського царства. Побутували також римські монети — динарії. У VI-VII ст. анти, які населяли тоді українські землі, користувались візантійськими монетами: соліди (золоті), гексаграми (срібні) та поліси (мідні).
За доби Київської Русі протягом ІХ-Х ст. основною грошовою одиницею був арабський диргем — срібна монета, що пізніше дорівнювала київській ногаті. Першою спробою створення власної валюти стало карбування при князі Володимиру Великому київських злотни-ків (4,4 г золота) і срібняків (від 1,73 до 4,68 г срібла). На лицьовому боці їх карбувалося зображення самого князя, на зворотному — кня¬жий родовий знак — тризуб. До появи гривні значною була також роль худоби як грошей. Казна князя називалася тоді скотницею, а скарбник — скотником.
В ХІ-ХІІ ст. у Київській Русі складається так звана кунна система грошей, якими були хутра куниць та ін. звірів. Лічильною одиницею служила гривня. Історики відтворили таке співвідношення різних грошових номіналів тодішнього часу: одна гривня = 20 ногатам = 25 ку-нам = 50 резанам, а у XII ст. — одна гривня = 50 кунам = 100 віверицям (шкіркам білки). Одна резана дорівнювала половині диргему, або ди-нарію 1,02 г. Назва «гривня» походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яку носили на шиї (на «загривку»).
Кунні гроші як загальний еквівалент вартості утруднювали процес обміну (перевезення шкір, їх зберігання, громіздкість тощо). Тому виникла потреба у карбуванні монет. Гривня мала два різновиди: київський — злиток срібла шестикутної форми вагою від 160 г (ХІ-ХІІ ст.) до 196 г (XIII ст.) і чернігівський — срібна гривня ромбоподібної форми з постійною вагою 196г. Крім срібної, у XII ст. існували також золоті гривні, які поділялися на 72 злотники. У XIII ст. з'явилися також карбованці — срібні злитки, вдвічі менші за гривню.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.