Історія економічної розвідки. Інформація в економічній розвідці, страница 10

Підрозділ економічної розвідки підприємства - структурний підрозділ підприємства, на яке покладені задачі єдиного  інформаційного центра, із задачами обробки та аналізу інформації, що забезпечує вище керівництво підприємства обґрунтованими рішеннями по найважливішим для інтересів підприємства питанням.

Існує ряд передумов необхідності створення системи економічної розвідки на сучасному підприємстві:

- Політична, економічна і соціальна обстановка в країні міняються так різко, що неформальних засобів спостереження за навколишнім середовищем стає недостатньо.

- Для якісного інформаційного забезпечення керівництва підприємства система економічної розвідки повинна бути орієнтована на конкретних облич, що приймають управлінські рішення.

- Головна задача ЕР - забезпечення особ, які приймають управлінські рішення, інформацією, що допомагала б вибрати оптимальний варіант рішення проблеми, що стоїть перед підприємством.

- Цілеспрямований збір загальнодоступної інформації з різних відкритих джерел, з наступним порівнянням і аналізом, дозволяє приймати важливі, непомітні при поверхневому підході, рішення.

- Система економічної розвідки повинна працювати легітимно, тобто без звертання до незаконних і неетичних методів збору інформації.

- Завжди варто виходити з припущення, що конкуренти також можуть мати разведоргани і можуть удатися до незаконних способів одержання цікавлячої їхньої інформації.

Існує три основних принципи розвідувальної діяльності в економіці:

1. Визначення мети проведення разведдіяльності.

2. Визначення потреб суб'єкта економічної діяльності в інформації для досягнення цих цілей.

3. Визначення джерел одержання необхідної інформації.

Керування будь-якою організацією включає як мінімум два рівні прийняття рішень: керування поточною діяльністю підприємства його стратегічним розвитком. Результати прийнятих рішень за даними питанням виявляються по-різному: поточні- у самий найближчий час, стратегічні- у майбутньому.

Необхідно відзначити, що характер інформації для кожного рівня прийнятих рішень буде значно розрізнятися.

У зв'язку з цим роботу економічної розвідки підприємства доцільно розділити на дві складові:

-   стратегічна (макроекономічна) складова економічної розвідки - збір і аналіз стратегічної інформації про глобальні процеси в економіці, політику, технології і т.д., що можуть зробити який-небудь вплив на розвиток підприємства.

Ціль стратегічного рівня ухвалення рішення (відкриття нового виробництва, упровадження на ринок нового товару або послуги і т.п.) полягає у визначенні напрямку подальшого розвитку підприємства. Ці рішення визначають потреба зорієнтуватися на ринку і проаналізувати перспективи його розвитку, тобто розглянути ще не заповнені конкурентами ринкові ніші.

- Оперативно-технічна (мікроекономічна) складова економічної розвідки - збір і аналіз оперативно-тактичної інформації для прийняття керівництвом обґрунтованих рішень по поточним проблемах підприємства.

Ціль оперативно-технічного рівня ухвалення рішення ( будівництво або придбання будинку під новий цех, навчання персоналу для випуску нової  продукції або надання нової послуги), знаючи напрямок подальшого розвитку, - оптимальний шлях його досягнення і мінімізувати витрати руху цим шляхом.

Попереднє планування разведдіяльності необхідно тому, щоб у майбутньому не потонути в потоках  інформації, що накопичується. Кожне підприємство має власну специфіку, і та інформація, що для одного підприємства є життєво необхідної, для іншого - марний інформаційний шум.

Основний принцип роботи підприємства в умовах ринкової економіки - прагнення до одержання більшого прибутку. Його обмежують тільки можливість понести збитки. Ризик є непереборним елементом управлінського рішення будь-якого рівня.

Основне призначення системи економічної розвідки полягає в забезпеченні керівництва достовірної, об'єктивної і повної інформації про наміри партнерів, суміжників, клієнтів і контрагентів, про сильні і слабкі сторони конкурентів; зборі даних, що дозволяють уплинути  на позицію опонентів у ході ділових переговорів; в оповіщенні про можливе виникнення кризових ситуацій; моніторингу і контролі ходу реалізації укладених договорів і досягнутих раніше домовленостей.