Політика як соціальне явище. Політологія як система знань про політику, страница 4

Сукупність властивостей, універсальних начал і основ робить політику можливою і необхідною в будь-якому суспільстві. Вони успадковуються, відтворюються при всіх змінах конкретного змісту політики. В той же час кожне нове суспільство, генерація, кожна людина зустрічається з чимось новим, незнайомим, що вимагає розуміння, участі, навчання, соціалізації.

В якості особливої форми існування політики виступає  діяльність (що не відрізняє її від інших сфер життя суспільства). Теоретична політична діяльність формує політичну свідомість, мислення, менталітет носіїв політики, їхні настанови. Вона включає ряд творчих аспектів або начал: мистецтво, творчість, робочу уяву, інтуїцію, емоційні стани, теоретичне проектування, планування. В рамках розумової діяльності оцінюються вирішальні для політики проблеми бажаного і реально можливого, істинного і неправдивого, вірного і помилкового. Мислительна, теоретична діяльність складає ідеальну форму буття політики. Його матеріальну форму утворює політична практика, організаційна і контрольна діяльність, конкретне управління, керівництво, те, що називається роботою з людьми: підбір і розстановка кадрів, їхня підготовка, навчання, обговорення і прийняття рішень, обмін інформацією, організація і функціонування органів влади, взаємодія з державними установами.. В обох формах політика виступає як інтелектуальна і предметно-практична праця зі всіма притаманними такому виду праці особливостями: його розподілом, суспільною ефективністю, високою соціальною відповідальністю, з високою імовірністю непередбачених наслідків і подвійних результатів, дискусійністю рішень, засобів, пошуками ресурсів. Ефективність політики визначається не тільки нею самою, але і об'єктивними умовами, в яких вона виникає і реалізується в суспільстві, його станом, настроєм, інтересами і відношеннями з владою, державою і її апаратами, а також залежить від несуспільних чинників - природних, зовнішньополітичних, екологічних: наявності природних багатств, стану природного і зовнішнього оточення.

Особливість визначення суб’єктності в політичному процесі пов’язана із специфікою політики як соціального явища. Специфіка політичної діяльності полягає в тому, що вона пов’язана із задоволенням конкретних інтересів відповідних суб’єктів. Для забезпечення задоволення інтересів окремим людям потрібно об’єднуватися на засадах спільності їх інтересів. Процес об’єднання передбачає не тільки утворення необхідних організаційних спільнот, але і перетворення їх у дієві організаційні структури, опираючись на які можна створити умови для реалізації своїх інтересів через використання влади та владних важелів.

Умовою консолідації людей у соціальній спільноті є схожість їх економічних соціальних та побутових умов життя. На підставі схожості відбувається консолідація їх інтересів, що стає базою для об’єднання в дієві суб’єкти політичного процесу. Специфіка суб’єктності в політиці пов’язана, насамперед, з можливістю впливу на владу чи її безпосереднє використання. Тому первинність суб’єктів політики дуже специфічна, так як вона пов’язана тільки з можливістю викокористання, або впливу на владу. Первинних носіїв політики можна охарактеризувати як соціальні групи, які виникають об’єктивно в процесі суспільного життя, коли вони об’єднуються на засадах спільності їх інтересів.