Політика як соціальне явище. Політологія як система знань про політику, страница 2

Усім цим тлумаченням притаманні загальні і їх власні недоліки. Вони не кінцеві, а самі потребують подальшого визначення, так як у них розкривається та чи інша сторона суттєвої значимості політики як явища. Однозначного правильного визначення поняття політики зробити неможливо, так як мова йде про дуже складне багатомірне явище. На підставі приведених трактувань можна спробувати сформулювати найбільш узагальнені підходи, які будуть розкривати поняття політики (діяльний, функціональний, теологічний, системний, інституціональний, класовий):

·  Діяльнісні визначення характеризують політику як  діяльність соціальних груп та їх організаційних структур, що забезпечує досягнення корпоративних та групових інтересів, коли відбувається управління суспільними процесами за допомогою влади або владних важелів.

·  Функціональні визначення акцентують увагу на  пріоритетній ролі поведінки та засобів  діяльності суб‘єктів, які домагаються влади чи використовують її, або впливають на неї з метою досягнення своїх прагнень та завдань;

·  Телеологічні визначення спираються на колективну природу та цілеспрямований характер політики. Політика – діяльність, спрямована на ефективне досягнення колективної мети (Т. Парсонс).

·  Системні визначення характеризують політику з точки зору її складності і цілісності. Політика – самостійна, складна, цілісна система, що відділена від інших сфер суспільства, але постійно взаємодіє з ними Г. Алмонд, Д. Істон).

·  Інституціональний розкриває політику як процес інституалізації стихійних нестійких форм, які приймають відповідну визначеність та властивість до саморегулювання, що відбувається відповідними політичними організаціями та установами (М.Дюверже, Р.Дарендорф, П.Блау).

·  Класове визначає політику як діяльність, що забезпечує панування одного класу над іншим (Ленін, К.Маркс, Ф.Енгельс).

При визначенні специфіки політики вчені виділяють три атрибути: Першим і найбільш традиційним є влада.Відповідно під політикою розуміють діяльність і відношення по здійсненню влади в суспільстві. До ХХ ст. політика ідентифікувалась тільки з державною владою, а пізніше - з розвитком недержавних структур, в яких теж зосереджується влада, під політикою розуміють всі відношення з приводу суспільної влади. Другий атрибут полягає у визначенні соціального інтересу відповідної групи людей. Тут виділяються два напрямки:

1) від Аристотеля - політика бачиться як об’єднання людей для досягнення загального блага, вираження спільного інтересу;

2) завдання політики в забезпеченні панування одних над іншими і вираженні боротьби (Маркс).

Третій атрибут служить виділенню політики із різних неполітичних видів управлінської діяльності. В політиці концентрується підтримка існуючого устрою одними і невдоволеність інших. Тому основне завдання політики в нормотворчості і діяльності по закріпленню чи зміні існуючих відносин і досягненню домовленості.

Ці атрибути дозволяють виділити найбільш суттєве в політиці. Звичайно, вони не вичерпують усіх характерних особливостей, притаманних такому складному явищу як політика, але вони наочно розкривають специфічну змістовність даного явища.

Політика досить тісно пов'язана із економічною сферою суспільства, базисними відношеннями і інтересами. Основи політики як сфери управління життєдіяльністю зв'язують політику і економіку через владу, точніше, два її види: економічну і політичну, через володіння засобами виробництва, панування в сфері розподілу. Конкретні відношення, що зв'язують політику і економіку і надають економічній діяльності політичного сенсу, а політичну трансформують в економічну або дозволяють їй отримати економічне вираження. У найбільш загальному розумінні політика по відношенню до економіки створює умови для матеріального забезпечення життєдіяльності суспільства через нормальний розвиток системи регулювання і збереження певної стабільності за допомогою механізмів державної влади в інтересах панівної соціальної групи. Існує спеціальна наукова галузь-політична економія. Вона вперше запроваджена французьким економістом  Антуаном де Мокретьєном у книзі “Трактат політичної економії” 1615р. Ця галузь наукових знань досить обгрунтовано представлена у роботах Маркса, а також в роботах таких відомих економістів як  Маршалла, Деба, Кейнса.