Ознайомлення з будовою і функціями системи органів кровообігу, дихання та органів травлення

3.  Ознайомлення з будовою і функціями системи органів кровообігу, дихання та органів травлення.

Мета роботи: ознайомитися з будовою і функціями системи органів кровообігу, дихання та органів травлення.

Серцево-судинна система — це єдина система крово- і лімфообігу, ланки якої тісно пов'язані між собою морфо­логічно, функціонально та генетично. Вона складається із серця і судинної системи — кровоносної та лімфатичної, ігрові, лімфи, лімфовузлів і кровотворних органів. Забезпечує обмін речовин в організмі, виконує транспорту функцію, Переносить до місця засвоєння поживні речовини, кисень, мінеральні речовини, гормони, захисні утворення тощо, заби­рає від тканин продукти обміну.

Серце (кардіа — грец.) — центральний орган кровообігу. За формою воно конусоподібної форми, його стінка складається з  трьох шарів тканин: внутрішнього — ендокарда, середнього — м'язового (міокарда) і зовнішнього — епікарда. Навколо серця із двох серозних листків (внутрішнього — епікарда і зовніш­нього — перикарда) утворена навколосерцева сумка. Тканини серця утворюють порожнини — у верхній частині ліве й праве передсердя, у нижній — лівий і правий шлуночки. Кожне передсердя з'єднується із шлуночком через атріовентрикулярний отвір. У праве передсердя впадають передня й задня порожнисті вени, які збирають венозну кров з усього тіла. З правого передсердя ця кров потрапляє в правий шлуночок, звідки через спеціальний отвір із півмісяцевими клапанами легеневою артерією подається у легені. Тут вона віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і стає артеріальною кров'ю. Із легень збагачена киснем кров по легеневих венах потрапляє у ліве передсердя. Шлях її від правого шлуночка через ка­піляри легенів до лівого передсердя утворює мале коло кро­вообігу. З лівого передсердя кров переходить у лівий шлуночок, звідки через отвір із півмісяцевими клапанами виштовхується в найбільшу артерію — аорту, якою подається кров до всього тіла. Віддавши кисень і забравши вуглекислий газ, кров знову стає венозною й спрямовується до правого передсердя. Шлях її від лівого шлуночка через капіляри тіла до правого передсердя називається великим колом кровообігу.

Серце працює ритмічно, у дві фази: скорочення (систола) і розслаблення (діастола). Частота його скорочень у різних тварин неоднакова: за 1 хв воно скорочується у корів, овець, свиней 60—80 разів, коней — 30—40, у курки — до 300 разів.

Кров — це рідка тканина червоного кольору. Вона складається із рідкої частини — плазми та формених елементів червоних і білих кров'яних клітин. У ній міститься 80% води і 20% сухої речовини. У складі останньої 19,1% органічної речовини і 0,9% неорганічної. Форменими елементами крові І еритроцити (червоні клітини), лейкоцити (білі кров'яні клітини) та кров'яні пластинки. Органічна речовина скла­дається із білків (альбуміни, глобуліни), фібриногену, аміно­кислот, вуглеводів, жирів, гормонів, ферментів, вітамінів І продуктів їхнього розпаду та інших речовин. За об'ємом усю кров організму можна розділити на дві частини: ту, яка циркулює в судинах, і ту, що затримується в кров'яних депо: селезінці, печінці, шкірі, де вона рухається повільніше й при потребі переходить у кров'яне русло. Із циркулюючої крові більше половини знаходиться у венах і п'ята частина — в легенях.

У жуйних кров становить 8% маси тіла, коня - 9, у свині - 7%. На кількість крові впливають фізіологічний стан тварини, вік, стать, умови утримання та годівлі. Під час вагітності її більше, при голодуванні менше. Тварина може втратити до 75% крові без особливих наслідків для здоров'я, якщо це відбуватиметься поступово. Раптова ж втрата третьої частини крові може призвести до загибелі. В'язкість крові у 3—5 разів вища, ніж в'язкість води, питома вага її становить 1,050 — 1,060, осмотичний тиск плазми крові приблизно дорівнює осмотичному тиску 0,9%-ного розчину кухонної солі, який називається фізіологічним. Кров у тварин слаболужна (рН 7,5). Еритроцити — це без'ядерні округлі двояко вгнуті клі­тини,   покриті   білково-ліпоїдною   оболонкою,   вгнутість збільшує їхню поверхню. Загальна поверхня еритроцитів у крові корів становить 16 000 м², тобто понад 1,5 га. У птиці еритроцити овальної форми і мають ядро. Еритроцити елас­тичні, легко змінюють форму при проходженні у дрібних капілярах. Основна функція їх — постачати із легенів до тканин кисень і брати участь у переносі з тканин у легені вуглекислого газу. Цю функцію виконує білок гемоглобін, що міститься в еритроцитах. Гемоглобін в еритроцитах знахо­диться у розчиненому стані й складається із білка глобіну (96% маси) і небілкової структури — гема. Здатність при­єднувати до себе кисень належить гему, оскільки у його складі є залізо. Еритроцити містять 14% гемоглобіну, кожний грам якого може зв'язати 1,34 см³ кисню. Гемоглобін легко окис­люється там, де багато кисню, і переходить в окислену форму — оксигемоглобін. Останній легко віддає кисень у тканинах, де його мало, і стає відновленим гемоглобіном. Крім кисню, еритроцити переносять на своїй поверхні амінокислоти, гор­мони, вітаміни, токсини та інші речовини. Дуже небезпечною для організму є сполука гемоглобіну із чадним газом — СО. Вона дуже стійка і називається карбоксигемоглобіном. При цьому гемоглобін виключається з обміну речовин як перенос­ник кисню. Якщо в повітрі знаходиться лише 0,1% чадного газу, то більше половини гемоглобіну стає карбоксигемоглобіном. Внаслідок цього настає кисневе голодування тка­нин, і тварина гине.