Ознайомлення з будовою і функціями системи органів кровообігу, дихання та органів травлення, страница 2

Лейкоцити мають ядро, в організмі виконують захисну роль, беруть участь у фагоцитозі, тобто захоплюють і розчи­няють мікроорганізми.

Кров'яні пластинки — тромбоцити, без'ядерні, оваль­ної форми клітини, легко виходять із судин, руйнуючись, звільняють фермент, який бере участь у зсіданні крові.

Кров має властивість зсідатися, що важливо для зупинки кровотечі при пораненнях і запобіганні втраті крові орга­нізмом. Це захисна її функція. Вже через кілька хвилин після початку кровотечі у місці виходу крові з судини утворюється червоний згусток, який замикає вихід із розірваної судини, через деякий час він ущільнюється. Суть процесу зсідання крові полягає в переході розчиненого у плазмі крові фібрино­гену в ниточки твердого фібрину за участю ферменту тромбопластину, солей кальцію та ін.

Формені елементи крові утворюються у ретикулярній тка­нині: в червоному кістковому мозку, лімфатичних вузлах, загрудинній залозі. При цьому необхідна наявність фолієвої кислоти, заліза, кобальту, ціан кобаламіну

Енергія, що витрачається у процесі життєдіяльності орга­нізму, утворюється в клітинах тіла у результаті окислення органічних речовин. Використання кисню клітинами для окисних процесів називається внутрішнім, або тканинним, диханням. Обмін киснем і вуглекислим газом між організмом ти зовнішнім середовищем, що відбувається в легенях, нази­вається зовнішнім диханням. Система органів дихання скла­дається із повітроносних шляхів і легенів, тобто з косової Порожнини, гортані, трахеї та легеневої тканини (альвеол). У процесах дихання бере участь також шкіра, де газообмін відбувається між кров'ю шкірних капілярів і атмосферним повітрям за допомогою дифузії газів.

Носова порожнина розміщена поверх ротової й відокремле­на від неї твердим піднебінням. Зовні починається із ніздрів, шкірний покрив між якими має залози, що зволожують його. У корів утворює носове дзеркало, у свиней — хоботок. Слизова оболонка стінок носової порожнини вислана епітелієм із німоподібними клітинами і має залози, які виділяють слиз, що зволожує і повітря й покриває слизову оболонку. Гортань — один із відділів повітроносних шляхів. Сюди з нових кодів через глотку надходить повітря. В стінці гортані є хрящі, два черпакуватих, надгортанний щитоподібний і перснеподібний. У момент ковтання корму м'язи шиї піднімають гортань, а надгортанний хрящ опускається й закриває гор­тань, завдяки чому корм не потрапляє в трахею. На бокових стінках гортані слизова оболонка утворює голосові складки. У вузькій частині гортані розміщені голосові зв'язки. Голосові складки і голосові зв'язки разом із м'язами утворюють голосові губи, між якими утворюється голосова щілина. Якщо при ви­диху голосова щілина звузиться, то повітря, що проходить через неї, викличе коливання голосових зв'язок й утворення звуку. Трахея — орган, що має вигляд трубки, утворений хрящо­вими кільцями, які не замикаються, а з'єднані між собою зв'язками. Трахея розгалужується на два головних бронхи, що заходять у легені й розгалужуються там на багато дрібних бронхів. Найдрібніші — бронхіоли — закінчуються легеневи­ми міхурцями — альвеолами.

Легені — це орган альвеолярно-трубчастої будови, має губчасту структуру й складається із альвеол, бронхів і крово­носних судин. Розрізняють праву й ліву легені. Зовні вони покриті тонкою сполучнотканинною плівкою — легеневою плеврою, яка переходить на внутрішню поверхню стінки грудної порожнини й утворює реберну плевру. Між цими двома плеврами є плевральна щілина, заповнена рідиною, що зменшує тертя при диханні. Праву і ліву легені з'єднують бронхи, які починаються від трахеї.

Альвеола — тонкостінний пухирець діаметром 0,1—2 мм, заповнений повітрям. Стінка альвеоли утворена одним шаром плоских клітин епітелію, по зовнішній поверхні яких розгалу­жується сітка капілярів. Отже, газообмін відбувається через дуже тонку перегородку, яка складається із двох шарів клітин: стінки капіляра й стінки альвеоли. У коня в легенях близько 5000 млн альвеол, завдяки чому площа легенів становить до 500 м².

Легені не мають власних м'язів, тому самі не можуть скорочуватися. Свій об'єм вони змінюють пасивно, слідом за зміною об'єму грудної порожнини. Ди­хальні рухи — вдих і видих — відбуваються в результаті ритмічного скорочення й розслаблення дихальних м'язів — міжреберних і діафрагми.