Поняття про відчуття, його закономірності. Види відчуттів

Лекція 2. Психічні процеси та психічні функції свідомості

План

1. Поняття про відчуття, його закономірності.

2. Види відчуттів.

1. Відчуття вважаються найпростішими з усіх психічних явищ. Вони являють собою усвідомлюваний чи суб’єктивно представлений результат переробки центральної нервової системи значимих для людини подразників. Відчуття у своїй якості  різноманітні і відбивають розмаїтість властивостей навколишнього світу. Відчуття виступають як першооснова для сприйняття і пізнаннями живими істотами  властивостей навколишнього світу.

Відчуття, їхня природа, закони формування і зміни вивчаються в спеціальній галузі психології, названою психофізикою. Відображення світу на рівні відчуттів присутнє практично у всіх живих істот – від найпростіших до вищих. Еволюційно відчуття виникли на базі подразливості. Розглянемо питання про різні шляхи проведення через нервову систему  порушень, що йдуть від зовнішніх і внутрішніх подразників до мозку.

Відомий психофізіолог Е.Н. Соколов пише про те, що існує, принаймні, два шляхи проведення такого порушення: специфічний і неспецифічний. Специфічний шлях зв’язаний з анатомо-фізіологічним  пристроєм нервових шляхів, що відносяться  до даного аналізатора. Неспецифічний йде через ретикулярну формацію, що починається від спинного мозку і закінчується  в неспецифічних ядрах таламуса.

Неспецифічний шлях передачі імпульсів виходить на всі шари кори головного мозку і служить для передачі тонізуючих, що активізують впливів. Проведення порушення по неспецифічному шляху характеризується фонової ритміки кори, що настає з деяким запізненням після відповіді кори на специфічне порушення. В умовах сну провідність специфічного шляху залишається високою, і первинна відповідь кори реєструється при цьому найбільш чітко.

Аналізатор також виступає як афферентно-ефферентно система, тобто як система, що проводить порушення обидва боки: від периферії тіла до центра і назад. Примітно те, що периферичні рецептори виступають не тільки в ролі приладів, що сприймають подразники, але також і як еффектори, тобто пристрою, що реагують на відповідні роздратування. Це забезпечується так названим зворотнім зв’язком, тобто тонкими нервовими волокнами, що проводять порушення з центральної нервової системи до периферії тіла. Зворотні нервові зв’язки анатомічно присутні як у системі специфічного, так і неспецифічного шляхів проведення порушення.

Вплив зворотного зв’язку,  що активізує, стосовно до ретикулярної системи, виявляється в зниженні порога збудливості рецептора і зростає його лабільність, тобто відгуки на подразники. Зворотні зв’язки між ретикулярною формацією і корою відіграють важливу роль у підтримці необхідного рівня порушення кори. Вони виконують функції саморегуляції аналізатора в залежності від характеру діючого на нього подразника. Системи зворотних зв’язків є істотним механізмом добору і переробки сигналів, що надходять від рецепторних закінчень при дії предметів зовнішнього світу.

Два розділи центральної нервової системи – специфічний і неспецифічний – виконують різну роль у регуляції чутливості рецепторів. Специфічна система найбільше впливає на адаптаційні, а неспецифічна – на орієнтовані рефлекси.

Говорячи про аналізатори, варто мати на увазі дві обставини. По-перше, ця назва не цілком точна, тому що аналізатор робить не тільки аналіз, але і синтез подразників у відчуття й образи. По-друге, аналіз і синтез можуть відбуватися поза свідомим контролем цих процесів з боку людини. Багато подразників він сприймає, переробляє, але не усвідомлює.

Значна частина фізичних впливів, що не мають життєвого значення для живих істот, ними просто не сприймаються. Для деяких впливів, що зустрічаються на Землі в чистому виді й у кількостях, що загрожує життю людини, у нього просто немає  придатних органів почуттів.

Електромагнітні хвилі, що, впливаючи на наші органи почуттів, здатні породити відчуття, знаходяться в межах досить значного діапазону – від коротких космічних променів до радіохвиль з довжиною хвилі, вимірюваної багатьма кілометрами. У той час як око чуттєве до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні впливи, зв’язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. Коливання повітря сприймається нами як звуки.

Існує спеціальна фізична одиниці, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду – герців, чисельна рівному одному коливанню, здійсненого за секунду. Чим більше частота коливань тиску, тим вище по висоті сприйманий звук. Людина має здатність чути звуки, частота коливань тиску повітря при якій знаходяться в діапазоні від 20 до 20000 Гц.

Діапазон коливань повітря, сприйманих у вигляді відчуттів різними живими істотами, дуже різне.

2. Помітимо, що суб’єктивно сприймана людиною висота звуку залежить не тільки від частоти коливань тиску повітря. На неї впливає і сила звуку, чи його інтенсивність, тобто діапазон, амплітуда, або різниця тисків між найвищою і найнижчою точками, що відбивають величину тиску повітря.

Для оцінки суб’єктивної голосності сприйманого звуку також запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

Помітимо, що тривалі і сильні вплив фізичних стимулів на наші органи почуттів здатні викликати окремі порушення в їхньому функціонуванні. Таке порушення не рідко зустрічається в аматорів і виконавців сучасних молодіжних пісень на електромузичних інструментах.