Поняття про відчуття, його закономірності. Види відчуттів, страница 2

Нюх – наступний вид чутливості, що породжує специфічні відчуття запаху. Нюх є життєво найбільш важливим, найбільш простим. Анатомічно орган нюху в більшості живих істот розташований у найбільш вигідному місці. Шлях від рецепторів нюху до тих мозкових структур, де приймаються і переробляються одержані від них імпульси, найбільш короткий. Нервові волокна, що відходять від нюхових рецепторів, безпосередньо, без проміжних переключень, потрапляють у головний мозок.

Та частина мозку, що називається нюховою, також є найбільш давньою, і чим нижче жива істота стоїть на еволюційних сходах, тим більшу частку головного мозку займає ця частина.

Наступний вид відчуттів – смаковий. Він має чотири основних варіанти, чи модальності: солодке, солоне, кисле і гірке. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні з’єднання цих чотирьох.

Шкірна чутливість чи дотик – це найбільш широко представлений і розповсюджений по всьому тілу вид відчуттів. Усім нам знайоме відчуття, що виникає при дотику якого-небудь предмету до поверхні шкіри. Воно є результатом складного комбінування чотирьох інших, більш простих видів дотикальних відчуттів: тиску, болю, тепла і холоду, причому для кожного з них існує специфічний вид рецепторів,  нерівномірно розташованих у різних ділянках шкіряної поверхні.

Наявність таких рецепторів можна знайти практично на кожній ділянці шкіри. Однак спеціалізацію рецепторів до тепер установити точно не вдалося: не зрозуміло, чи існують рецептори, винятково призначені для сприйняття тільки одного впливу, що породжують диференційовані відчуття тиску, болю, чи холоду тепла, чи якість виникаючого відчуття може змінюватися в залежності від стану того самого рецептору, а також від специфіки властивості, що впливає на нього. Ясно тільки, що сила і якість відчуття самі по собі деякою мірою відносні. Наприклад, при одночасному впливі на поверхню однієї ділянки шкіри теплою водою її температура сприймається по-різному в залежності від того, якою водою ми впливаємо на сусідню ділянку шкіри. Якщо вона холодна, то на першій ділянці шкіри виникає відчуття тепла; якщо вона гаряча – відчуття холоду. Температурні рецептори мають, як правило, два граничних значення: вони реагують на високі і низькі по величині впливу, але не реагують на середні.

Ще два види відчуттів – кінестетичні і відчуття рівноваги. На прикладі цих відчуттів можна підтвердити той факт, що далеко не усі відчуття формуються у усвідомлено. У словнику, яким ми користуємося, відсутнє слово, яке б означало відчуття, що йдуть від рецепторів, розташованих а м’язах і працюючих при їхньому чи скороченні розтягання. Проте ці відчуття все таки існують, забезпечують координацію рухів, сприяють оцінки напрямку, швидкість і відстані до предметів. Вони формуються автоматично, поза контролем свідомості, надходять у мозок і регулюють рух на підсвідомому рівні. Для їхнього позначення в науці прийняте слово, що походить від поняття “рух”: їх називають кінестетичними.

Без подібного роду відчуттів ми б випробували великих труднощів, зв’язані з координацією рухів різних частин тіла, збереженням пози, рівноваги, контролем різних довільних і мимовільних рухів, тому що усі вони включають такі рухові елементи, що контролюються автоматично. Крім м’язів, рецептори кінетичних відчуттів знаходяться в інших органах почуттів.