Ознайомлення зі схемою санітарно-мікробіологічного контролю виробництва м’яса та м’ясопродуктів, страница 8

Результати аналізу виражають у вигляді колі-індекса, величину якого визначають за таблицями 1,2,3 додатку 4.

Визначення числа ентерококів

Ентерококи є представниками нормальної мікрофлори кишечнику, тому їх присутність у воді можна розцінювати як показник фекального забруднення.

Ентерококи – це грампозитивні, поліморфні, круглі, ледь видовжені із загостреними кінцями клітини, розміщені попарно або у вигляді коротких ланцюжків; спор і капсул не утворюють. До них належать два види фекальних стрептококів – Str. faecalis з біоварами liguefaciens і zymogenes, які мають основне індикакторне значення, і Str. faecium з біоваром durans.

Дослідження на ентерококи проводять з метою підтвердження фекального забруднення у тих випадках, коли кількість лактопозитивних E. сoli перевищує нормативи, а також кількість E. сoli є меншою 500–1000 у 1 л води за колі-індексом і санітарною ситуацією на водних об’єктах. У воді ентерококи швидше гинуть, ніж E. сoli. Тому виявлення їх можна вважати показником свіжого фекального забруднення.

Якщо індекс ентерококів більший 500, то вважають, що відбувається свіже фекальне забруднення води.

Для дослідження користуються методом мембранних фільтрів. Об’єм дослідної води для посіву беруть із таким розрахунком, щоб не менше, ніж на двох фільтрах виросли ізольовані колонії у кількості від 5 до 50. При цьому можна користуватися даними таблиці 51.

При дослідженні води невідомої якості кількість десятикратних об’ємів, що засіваються, збільшують до 4 (до 0,0001).

Через мембранні фільтри фільтрують 2–3 десятикратні об’єми дослідної води.

Таблиця 51 – Схема посіву води з різних об’єктів

Примітка. Посів 50 мл, 5 по 10 мл і 5 по 1 мл використовують при дослідженні води чистих водоймищ

Фільтри з посівами кладуть на азидне середовище (до МПА додають 4 г калію фосфорнокислого однозаміщеного, встановлюють рН 7,0 і розливають по 100 мл у колби; стерилізують при 120°С 20 хв. Перед використанням до розтопленого і охолодженого до 50°С добавляють на кожних 100 мл середовища 2 мл дріжджового екстракту; 1 г глюкози; 0,04 г азиду натрію; 1% водного розчину 2-3-5-трифенілтетразолій хлориду – 1мл. Ретельно перемішують, розливають у чашки по 20–25 мл) або на жовткове середовище Турчинської і культивують при 37°С протягом 24–28 год.

Облік результатів

На середовищі Турчинської вибирають фільтри, на яких виросло не більше 20–30 колоній. Підраховують типові для ентерококів плоскі, великі і з рівними краями білі або блідно пофарбовані з рожевим відтінком колонії Str. faecalis.

Якщо виросли випуклі білі дрібні або яскраво пофарбовані колонії, то їх належність до ентерококів можна довести відсутністю каталазної активності і за морфологією клітин, пофарбованих за Грамом.

Каталазний тест виконують шляхом нанесення петлею краплі перекису водню на підізрілі колонії. Більш вірно каталазний тест виконують на предметному склі, для чого петлею наносять культуру, після підсихання її на повітрі добавляють краплю свіжовиготовленого 3%-ного перекису водню і накривають покривним склом. При наявності пухирців газу тест є позитивним.

На азидному середовищі вибирають фільтри, на яких виросло від 5 до 50 колоній.

Підраховують колонії, характерні для ентерококів: випуклі з рівними краями, рожеві, світло-рожеві або темно-червоні. Як правило, всі колонії, які ростуть на азидному середовищі, слід віднести до фекальних стрептококів, що мають діагностичне значення. Дуже дрібні, плоскі, різних відтінків колонії не враховують.