Ознайомлення зі схемою санітарно-мікробіологічного контролю виробництва м’яса та м’ясопродуктів, страница 2

При взятті змивів з інвентаря кормокухонь слід звертати увагу на санітарний стан кормопереробних агрегатів та їх вузлів.

На базарах змиви слід робити із столів, де проводиться ветеринарно-санітарна експертиза прилавків, колодок, на яких проводиться розруб м’яса, гачків, на яких підвішують м’ясо, посуд, який використовується для зберігання, доставки і продажу харчових продуктів, та інструментів, якими доторкаються продуктів.

Безпосередньо перед відбором змивів тампони або серветки зволожують. Для цього серветки беруть пінцетом, обпаленим у полум’ї, і опускають у пробірку з 2 мл води, а тампони занурюють у рідину, нахиляючи пробірки. Лишок вологи відтискують об внутрішню поверхню пробірки.

Дослідну ділянку площиною 100 см² обмежують рамкою-трафаретом з ручкою. Трафарет готують із дроту; перед використанням трафарет обпалюють у полум’ї.

Тампон або серветку дістають із пробірки і швидко без пропусків протирають у ту ж пробірку, з якої її взяли, а серветку – у пробірку, у якій її зволожували.

Для взяття змивів з поверхні інкубованих яєць використовують таку ж рамку трафарет площиною 5 см², яку накладають на бокову поверхню яйця. З кожної партії змиви відбирають по 10 яєць (середня проба).

З метою виділення патогенної мікрофлори можна відбирати змиви з інвентарю, деяких вузлів, маленьких предметів без урахування площини, а при дослідженні шлангів і трубопроводів тампон круговими рухами просовують по всій довжині.

Відібрані проби нумерують, пробірки поміщають у термос з льодом. Проби повинні бути доставлені і досліджені не пізніше 6 год після відбору.

На відібрані проби складають супровідну записку, у якій зазначають назву об’єкта, кількість проб, дату і час взяття їх, мету досліджень та опис проб.

Підготовка проб для дослідження. Після доставки проб у лабораторію у пробірки з тампонами, у яких міститься 2 мл рідини, вносять ще 8 мл стерильної води або фізіологічного розчину. Тампон або серветку протягом 2–3 хв ретельно відмивають, віджимають і викидають. Одержане розведення вважають початковим. З нього готують послідовні десятикратні розведення від 1:10 до 1:1000.

Після виготовлення розведень роблять посів (починаючи з найбільшого розведення) на живильні середовища; для визначення загальної кількості мікроорганізмів роблять дробний посів у бактеріологічні чашки і культивують при 37°С протягом 48 год.

З метою визначення колі-титру посів роблять у пробірку з 5 мл середовища Кода. 1 мл дослідного змиву (початкового розведення) вносять у першу пробірку, у другу пробірку – 1 мл його розведення 1:10. Посіви культивують при 37°С протягом 24 год.

Для дослідження можна використовувати середовище Буліра, аналогічно середовищу Кода, але культивують при 43–44°С.

Для визначення патогенної мікрофлори посіви на живильні середовища роблять із початкового розведення, вносячи по 1 мл його у кожне середовище.

З метою виділення сальмонел посіви роблять у дві колби із середовищем накопичення (Мюллера, Кауфмана, Кілліані або селенітове) і культивують при 37°С протягом 18–24 год. Через 18–20 год культуру із середовища накопичення пересівають на диференційно-діагностичні середовища (Ендо, Плоскирєва, Левіна, вісмут-сульфітний агар та ін.), вносячи по 1 мл на поверхню середовища. Після посіву чашки ставлять на 10–15 хв горизонтально, щоб рідина увібралась в агар. Після цього рідину, яка залишилась, забирають пастерівською піпеткою, чашки перевертають до верху дном і ставлять у термостат при 37°С на 24 год.

Через 18–24 год. проглядають посіви і відбирають підозрілі колонії, які пересівають на трьохвуглеводне середовище. Бактеріологічною петлею вносять посівний матеріал у конденсаційну рідину на дні пробірки, потім штрихом роблять посів по скошеній поверхні середовища, а після цього у тій же пробірці роблять посів уколом. З цією метою петлю занурюють у товщу живильного середовища до дна пробірки. Посіви поміщають у термостат при 37°С на 24 год. Якщо ростуть сальмонели, то у нижній частині пробірки, на місці посіву уколом, колір середовища змінюється від ніжно-зеленого до зеленого. Можуть також утворюватись бульбашки газу: у верхній частині пробірки колір середовища залишається рожевим. В подальшому культуру досліджують згідно з методикою діагностики цього збудника.