Ознайомлення зі схемою санітарно-мікробіологічного контролю виробництва м’яса та м’ясопродуктів, страница 12

Після проведення заключної дезінфекції одночасно відбирають проби з території ферми (на 5,10 і 15 мл з кожної стіни приміщення). З території відбирають не менше 24 проб, при цьому поверхневий шар ґрунту розпушують на глибину до 3–5 см і відбирають у стерильний посуд 10–20 г дослідного матеріалу. Якщо оточуюча територія має тверде покриття, тоді проби відбирають методом змивів.

Проби відбирають стерильним ватно-марлевим тампоном, зволоженим у стерильному нейтралізуючому розчині або воді.

Ділянки площиною 10х10 см2 ретельно протирають до повного зняття з поверхні всіх забруднень, а потім тампон поміщають у пробірку з нейтралізуючою рідиною. Якщо є кірки, їх знімають скальпелем і також переносять у ту ж пробірку.

Для нейтралізації дезінфікуючих розчинів готують спеціальні розчини з концентрацією у 10 разів меншою, ніж концентрація дезінфектанту.

Розчин готують на стерильній воді у стерильному посуді. Виготовлені розчини розливають у пробірки і пляшечки при дотриманні правил асептики (розчини оцтової кислоти і бікарбонату натрію можна стерилізувати в автоклаві, а розчин аміаку стерилізації не підлягає).

Для нейтралізації хлоровмісних дезінфікуючих засобів використовують розчин гіпосульфіту; для лужних розчинів – розчин оцтової кислоти; формаліну – розчин аміаку; для кислот, перекису водню та їх похідних – розчин бікарбонату натрію.

При використанні для дезінфекції лужного розчину формальдегіду ділянки спочатку зволожують розчином аміаку, а потім додатково розчином оцтової кислоти.

При дезінфекції дезонолом, лізолом, феносмоліном, фенолятом натрію та іншими, для яких не існує нейтралізаторів, використовують стерильну водопровідну воду.

Для взяття відбитків на тоненький шар щільного живильного середовища беруть предметне скло з нанесеним на нього живильним середовищем (див. додаток). Скло накладають на досліджуваний об’єкт так, щоб живильне середовище доторкалося до його поверхні. Через 2 хв проби-відбитки знімають і поміщають у ванни.

Змиви повинні бути доставлені в лабораторію протягом 3–6 год після взяття, а відбитки – не пізніше 2 год.

Підготовка проб змивів для дослідження. З кожної проби окремо, шляхом декількох занурень тампонів, їх відмивають і віджимають у тій же пробірці. Віджаті тампони викидають, а рідину центрифугують при 3000–3500 об./хв протягом 30 хв. Після цього надосадову рідину зливають, а в пробірку додають таку ж кількість стерильної води, вміст перемішують і знову центрифугують. Надосадову рідину зливають, а з осаду роблять посіви.

При здійсненні бактеріологічного контролю за ефективністю нових дезінфікуючих речовин, марлеві тампони, якими робили змив з поверхні, або дезінфіковані тканини тест-об’єкта промивають спочатку в розчині нейтралізатора, а потім у воді, з метою звільнення від залишків дезінфектанту, який може викликати бактеріостатичну дію. Відмиваючи тампони або тест-об’єкти від залишків дезінфектанту, одночасно змивають з них і деяку частину мікробів, що залишилися життєздатними після дезінфекції (при невеликій мікробній контамінації тест-об’єктів ≈ десятки і сотні мікробів на 1 см2, при одноразовому промиванні у стерильній водопровідній воді втрачається до 30% мікробів, а при дворазовому – до 60%).

Для запобігання цим втратам необхідно поєднати процес нейтралізації дезінфектанту з процесом відмивання мікробів із тампонів або тест-об’єктів. Для цього в колбу з фарфоровими бусами наливають відміряну кількість нейтралізуючого  в концентрації, яка є нешкідливою для тест-мікроба, опускають у колбу тампон або тест-об’єкт і струшують на апараті протягом 10 хв. Відмиту рідину фільтрують через мембранний фільтр, а потім через фільтр пропускають 20–30 мл стерильної дистильованої води – з метою відмивання залишків дезінфектанту та нейтралізатора. Фільтр кладуть на МПА в чашці Петрі й інкубують при 37°С 48 год. При виявленні на поверхні фільтра колоній, їх підраховують.