1. Скелет, його будова, функції.
Скелет — це тверда внутрішня основа тіла, яка виконує функцію опору та неактивного руху. Він складається з кісток і хрящів, переважно з'єднаних рухомо зв'язками й суглобами. Скелет в організмі виконує різні механічні та біологічні функції. За допомогою м'язів, які об'єднують кості в складну систему важелів руху і опору, скелет забезпечує рух тварин, дихальні рухи грудної клітки, виконує роль опори при стоянні, захищає внутрішні органи від механічних пошкоджень, утворюючи пружні порожнини: грудну, тазову, черепну. Як депо мінеральних солей скелет бере участь у мінеральному обміні, головним чином кальцію.
Кістки за формою поділяються на трубчасті, короткі та плоскі. З трубчастих складається скелет кінцівок, вони видовжені й мають порожнину, наповнену кістковим мозком. Короткі кістки складаються із губчастої речовини і призначені для пом'якшення ударів під час руху. З плоских кісток утворено череп, грудну клітку, тазову порожнину,, вони складаються із двох пластинок, між якими є губчаста речовина.
Кістки між собою можуть з'єднуватися рухомо, напіврухомо й нерухомо. Рухомо вони з'єднуються за допомогою суглобів, зчленувань і м'язів. Наприклад, кістки тазової кінцівки з'єднуються із тулубом за участю суглоба, а грудної — за допомогою м'язів. Напіврухомо з'єднані суміжні хребці в хребетному стовпі. Зубчасті краї однієї кістки черепа входять у зубчасті краї іншої, з'єднуючи їх нерухомо.
Кістки дуже тверді, в два рази твердіші від граніту. 1 см3 кістки витримує навантаження до 2000 кг. Така міцність і пружність досягаються за рахунок з'єднання органічної речовини (осеїну) із мінеральними солями. При спалюванні кісток мінерали залишаються в золі. Осеїн при виварюванні Кісток дає клей. Неорганічної речовини у них 66,7, органічної — 33,7%. У кожній кістці розрізняють окістя, кісткову речовину, судини та нерви. Окістя (періост) покриває кістку зверху, за винятком поверхні, покритої хрящем. Це тонка сполучнотканинна оболонка, в якій багато судин і нервів.
2. Ендокринні залози як сировина для виготовлення продуктів спеціального призначення.
Залози внутрішньої секреції не мають вивідних протоків і секрети виділяють безпосередньо у
кров. Вчення про діяльність залоз
внутрішньої секреції називається ендокринологією ("ендо" — всередину,
"крино" — виділяю). 
До залоз внутрішньої
секреції належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитоподібні, підшлункова,
надниркові та статеві залози.
Гіпофіз — мозковий придаток, який розміщений біля основи мозку в черепній порожнині, це центральна залоза внутрішньої секреції. У ньому виділяють три частини: передню, середню, задню. Передня частина виробляє кілька гормонів: росту — соматотропін, тиреотропний гормон, що стимулює діяльність щитоподібної залози, фолікулостимулюючий гормон стимулює ріст яєчників і фолікулів у них, лютеїнозую-чий — стимулює розрив фолікула й утворення жовтого тіла в яєчнику, викликає синтез у жовтому тілі гормона — прогестерон, у самців стимулює утворення і виділення із сім'яників статевого гормона — тестостерону, гормон пролактин, що впливає на розвиток молочної залози. Гормони середньої частини гіпофіза впливають на жировий обмін. Задня частина виробляє гормон вазопресин, який регулює водний обмін, зменшення виділення сечі, та гормон окситоцин, що посилює скорочення гладеньких м'язів кишечнику, сечового міхура, матки, стимулює родовий акт, а також молоко виділення.
Гормони епіфіза впливають на розвиток статевих залоз і пігментацію.
Щитоподібна залоза розміщена на передній і бокових зовнішніх стінках перших 2—3 кілець трахеї й складається із двох половин, зв'язаних перешийком. Утворює йодостимулюючі гормони — тироксин, трийодтиронін, тиреокальцитонін, під впливом яких посилюються окисні процеси в клітинах, що впливають на ріст організму.
Прищитоподібні залози — парні, розміщені біля щитоподібної залози, гормон їх регулює кальцієвий і фосфорний обміни, посилює виділення сечі, завдяки чому з організму видаляється надлишок води.
Підшлункова залоза, крім підшлункового соку, що виділяється в порожнину кишечнику, виробляє гормони, які виділяються в кров (острівцями Лангерганса). Найбільше значення має гормон інсулін, що регулює цукровий обмін: підвищує проникність мембран клітин печінки та скелетних м'язів, завдяки чому туди із крові потрапляє глюкоза і відкладається там у вигляді глікогену. При відсутності інсуліну в крові збільшується кількість цукру, він починає виводитися через нирки із сечею і виникає хвороба — цукровий діабет. Лікують її введенням в організм гормону інсулін.
Надниркові залози — парні, розміщені спереду нирок. Виділяють гормони, що регулюють водно-сольовий обмін, крім того, гормон адреналін, який посилює роботу серця, гальмує перистальтику кишечнику, розширює зіницю ока, переводить глікоген у цукор, збільшуючи його кількість у крові.
Статеві залози — сім'яники у самців та яєчники у самок — виробляють статеві клітини (спермії у самців, яйцеклітини у самок) і гормони. Статеві гормони забезпечують розвиток вторинних ознак статі та впливають на статеву діяльність. У самців гормон тестостерон сприяє прояву статевих рефлексів. У самок естрогени впливають на перебіг статевого циклу, викликають статеву охоту, а гормон прогестерон гальмує стадію збудження статевого циклу у вагітних самок
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.