Класифікація порід за рівнем племінної роботи базується кількості та якості людської праці, затраченої на їхнє формування і поліпшення господарське корисних ознак. За цим принципом породи поділяються на три групи: примітивні, заводські та перехідні. Примітивні породи характеризують низьким рівнем зооінженерної роботи, затраченої на їх створення, невисокою продуктивністю, переважним впливом них природних умов. Заводські (культурні) породи виведені високого рівня племінної роботи. Тварини культурних порід найпродуктивніші й найскороспіліші. Перехідні породи займають проміжне положення між примітивними і заводськими з часом вони перетворюються у заводські.
Класифікація порід за напрямом продуктивності більш наближена до господарської діяльності. Ступінь вираження певної продуктивності покладений в основу класифікації рогатої худоби, які поділяються на молочні, м'ясні, комбіновані (молочно-м'ясні, м'ясо-молочні), свиней - на м'ясні (беконні), м'ясо-сальні, сальні, овець - на тонкорунні, напівтонкорунні, грубо-вовнові, напівгрубововнові, овчинно-шубні, смушково-молочні. коней - на верхові, верхово-в'ючні, рисисті, верхово-запряжні. запряжні, ваговози, курей і качок - на яєчні, м'ясні, м'ясо-яєчні. Породи індиків і гусей належать до м'ясного типу. Породи, які належать до певних напрямків продуктивності, наведено у наступних розділах.
Постійного вдосконалення стад і порід, поліпшення їх у бажаному напрямі досягають за допомогою добору та підбору. Ч. Дарвін характеризував добір як метод, Що приводить до одержання нових підпорід, що переважають за своїми якостями попередні покоління. М. П. Чирвікський (1913) визначає добір як процес, при якому право на існування і розмноження віднімається в одних тварин і дарується іншим. На розплід залишають тварин, які мають корисні ознаки, що відповідають запитам людини.
Кормами називають їстівні для сільськогосподарських тварин продукти, що мають поживні речовини. Корми — це переважно продукти рослинного й тваринного походження, а також мінеральні речовини і синтетичні препарати, які використовують для годівлі тварин. Вони повинні містити поживні речовини в придатній для засвоєння формі, мати добрі смакові якості, не пригнічувати апетиту, не шкодити здоров'ю тварин і не мати негативного впливу на продукцію.
Властивості кормів зумовлюються їхнім хімічним складом і фізико-хімічним станом. Поживність кормів досить різноманітна. Так, в 1 кг корму може міститися, г: сухої речовини — від 963 (кормовий цукор) до 60 (турнепс), сирої золи — від 837 (кісточкове борошно) до 5—7 (барда, свіжий жом, картопляна м'язга, молочна сироватка), сирого жиру — від 550—350 (печінка риби, м'якоть земляного та пальмового горіхів) до нуля (меляса), сирого протеїну — від 850—600 (кров'яне, м'ясне і рибне борошно) до 6—8 (кормова целюлоза, молочна сироватка), сирої клітковини — від 700—650 (лушпиння, кормова целюлоза, насіння гарбузів) до повної відсутності (молоко, м'ясо-кісткове й рибне борошно) та ін. Корми неоднакові щодо вмісту вуглеводів, вітамінів, амінокислот, мінеральних речовин тощо. На них впливають процеси заготівлі, підготовки і переробки (як сировини) на підприємствах харчової й легкої промисловості. Оскільки корми мають різні властивості, їх поділяють на відповідні категорії і цим користуються при аналізі та доборі їх різним тваринам, організації кормової бази, а також для кодування кормів при використанні електронно-обчислювальних машин.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.