Гідравлічний опір тертя прямої труби, зумовлений в'язкістю продукту, визначають за формулою. Па,
Нтер = λтер*lρω2/2d
де λтер - коефіцієнт опору тертю; 1 - довжина трубопроводу. м; ω - діаметр трубопроводу, м; ρ - густина продукту, кг/м3 .
Коефіцієнт опору тертю залежить від режиму руху рідини. Так при ламінарному режимі
λтер = 64/Re,
при турбулентному режимі
λтер=0.3164/4√Re,
де Re- критерій Рейнольдса, який розраховують за формулою
Re=ρωd/μ,
де μ - динамічна в'язкість продукту, н*с/м2.
Місцеві опори тертя розраховують за формулою. Па,
Hм.оп =λм.опρω2/2,
λм.оп - коефіцієнт місцевих опорів.
Коефіцієнт місцевого опору для повороту труби:
λп.т=λ90φ/90=[0.131+0.16(d/R)3.5]φ/90.
де φ- кут повороту, град; R - радіус повороту, мм.
Місцевий опір коліна, трійника, косинця:
λk=0.946sin2θ/2+2.05sin2θ/2,
де θ - кут повороту.
Місцевий опір за раптового розширення та звуження:
λ р.а =(1-f 1 /f 2 )2
f 1 /f 2 - відношення площин розширеної та звуженої частин трубопроводів.
Швидкість руху рідини по трубопроводах визначають із рівняння витрат, м/с,
ω=М/3600f=M/90πd2.
9. Обладнання для теплової обробки
Продуктивність охолодника визначають із основної формули теплопередачі, м 3 /год,
М=kFΔtсер/Сп(tп – tк)ρп
де F - поверхня охолодника, м ; kFΔtсер - середня різниця температур охолоджувальної та охолоджуваної рідини, К;
Сп - теплоємність продукту, Дж/ (кг*К); tп , tк - відповідно початкова та кінцева температури продукту, К; ρп- густина продукту, кг/м3.
Без урахування втрат тепловий баланс охолодника має вигляд:
МСп(tп – tк)ρп = М0С0 (t 0п – t 0к)ρ0
де М0 - кількість охолоджуваної рідини, м 3 /год; С0 - теплоємність охолоджувальної рідини, Дж/ (кг*К); t 0п , t 0к - відповідно кінцева та початкова температури охолоджувальної рідини; ρ0 - густина охолоджувальної рідини, кг/м3.
Із цього рівняння можна визначити співвідношення кількості охолоджувальної і охолоджуваної рідини:
N = М0/М =Сп(tп – tк)ρп/МС0 (t 0п – t 0к)ρ0
Кількість рідини, що надходить із приймального жолоба на охолоджувальну поверхню охолодника, визначають за формулою;
Мр =m*πd2/4*φ√2gh
де m - кількість відводів у приймальному жолобі; d -діаметр отворів, м;
φ - коефіцієнт витікання; h- висота стовпа рідини у приймальному жолобі, м.
Продуктивність пастеризатора визначають за формулою, м 3 /год,
М =kFΔtсер /ρмСм (tk-tп),
де F - поверхня нагріву пастеризатора, м2; Δtсер - середня різниця температур молока і нагрітої пари, К; ρм - густина молока, кг/м3
См = теплоємність молока, Дж/ (кг*К); tk, tп - відповідно початкова і кінцева температури молока, К.
У свою чергу
k = 1/ (1/α1 + 1/α2 + δ1/λ1 + λ2/δ2 + λ3/δ3) ,
де α1 - коефіцієнт тепловіддачі від пар до стінки, Вт/(м2 *К);
α2 - коефіцієнт тепловіддачі від стінки до продукту, Вт/(м2 *К); δ1 - товщина стінки, м; λ1 - коефіцієнт теплопровідності стінки, Вт/(м*К); δ2 - товщина шару забруднень (шару продуктів корозії) на стінках з боку пари, м; λ2 - коефіцієнт теплопровідності продуктів корозії, Вт/(м*К); δ3 - товщина шару пригоряння молока, м; λ3 -коефіцієнт теплопровідності шару пригоряння, Вт/(м*К).
ефективність пастеризації досягається тільки в тому разі, якщо продукт при визначеній температурі ( температурі пастеризації) було витримано необхідний час, який визначають за формулою:
ln t= 36.84 -0.48 t,
де t - термін перебування продукту при визначеній температурі пастеризації, необхідний для завершення пастеризації, с; t - задана температура пастеризації, К.
пастеризація вважається закінченою, якщо τ дорівнює дійсному часу перебування продукту при визначеній температурі.
У пастеризаторах та стерилізаторах із безпосереднім обігрівом парою витрати пари визначають за формулою, кг/год,
D = МСρ(tпаст – tп)/і -tпаст ,
де М - продуктивність пастеризатора, м3/год; С - теплоємність продукту, Дж/(кг*К); р - густина продукту,кг/м3 ;tпаст , tп - відповідно температура пастеризації і початкова температура молока, К; і - теплоємність пари, Дж/кг.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.