Методичні рекомендації для питань з курсу “Політологія”, що виносяться на самостійне опрацювання

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПИТАНЬ З КУРСУ “ПОЛІТОЛОГІЯ”, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

Тема: Поняття і предмет політології.

1. Політика в Україні: історія здійснення і сучасна практика.

2. Розвиток політології на сучасному етапі.

3. Політологія у системі суспільних наук.

Питання, винесені на самостійне опрацювання, носять в основному практичний характер. Необхідно проаналізувати особливості політичних процесів, розвитку політичних інститутів на різних етапах історії України, відзначивши найбільш значущі аспекти. Окремо слід зупинитись на періодах існування незалежної держави. При аналізі сучасного здійснення політики в нашій країні потрібно розглянути устрій політичної системи, взаємодію органів державної влади та інших політичних інститутів, становлення політичних партій. Доцільно також з’ясувати особливості здійснення державної політики в найбільш важливих галузях суспільного життя. Крім того, варто розглянути нові можливості політики в Україні в контексті конституційної реформи.

Політологія пройшла тривалий процес свого становлення. Сучасний етап характеризується виявленням нових складових її предмету. Тому потрібно відзначити чинники, що впливають на цей процес. Зокрема, окремої уваги потребує аналіз сучасного стану політичної науки в Західній Європі, Росії, США, Україні. Також слід зробити порівняльну характеристику досягнень політології у цих країнах.

Політологія займає важливе місце у системі суспільних наук. Слід визначити напрями її взаємодії з історією, філософією, наукою про державу і право, соціологією, психологією, географією, культурологією. Студенти мають з’ясувати спільні проблеми, які вивчаються даними науками. Це дозволить грунтовніше з’ясувати предмет політології, а також вплив на розвиток зазначених наук.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Бойцова О.Ю. Политическая наука в ХХ в.: общие характеристики и основные этапы становления // Вестник МГУ. - Серия 12. Политические науки-2001-№ 1.

2. Рудич Ф. М. Політологія в Україні: теоретичний і прикладний контекст//Віче.-1997.-№7.

3. Рудич Ф.М. Наука про політику: сучасний стан та тенденції розвитку // Віче. – 2002. - №5.

4. Габріелян О. Політична наука в Україні: розвиток і перспектива // Політична думка. – 2001. – №4.

5. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002. – С.28-31, 150-155.

6. Політологія (за ред. О.В. Бабкіної). – К., 2001. – С.11-14, 32-36.

7. Федоркин Н. Политика как социальный феномен и предмет политической науки // Вестник МГУ. – Серия 18. – Социология и политология. – 1995. – №3.

Тема: Історія розвитку політичної думки.

1.Порівняльна характеристика теорій суспільного договору, природного права, розподілу влади європейських і українських вчених.

2.Персоналії політичних мислителів.

3.Основні політичні теорії ХХ століття.

4.Державницькі концепції в українській політичній думці.

Вітчизняна політична думка розвивалась у контексті європейських політичних процесів. І тому окремі концепції завжди мали тісний зв’язок з європейськими аналогами. Таке зіставлення дає можливість оцінити реальні досягнення українських політичних мислителів та визначити їхнє місце у всій світовій політичній думці. Зокрема, потрібно проаналізувати спільні і відмінні ідеї, висловлені у творах Х.Філарета, С.Оріховського–Роксолана, Конституції П.Орлика, та відповідними теоріями Західної Європи епохи Просвітництва.

За різними політичними концепціями завжди стоять особистості їх творців. Для повноти розкриття змісту цих концепцій необхідно докладно зупинитись на їх авторах. Такий розгляд передбачає вивчення їхнього життєвого шляху, творчості, визначення їхнього місця у світовій політичній думці. Особлива увага надається таким постатям: Аристотель, Макіавеллі, Локк, Гоббс, Руссо, Монтескьє, Джефферсон, Кант, Гегель, Токвіль, Маркс, Вебер.

Політологи ХХ ст. зробили значний внесок у становлення політичної науки. Було внесено раціональність в її дослідження. При розгляді третього питання потрібно розкрити зміст таких теорій, якими була збагачена наука: теорії влади, бюрократії (Вебер), теорія еліти (Моска, Парето, Міхелс), біхевіоризм (Меріам і Лассуел), теорії конфліктів (Дарендорф), теорія політичної системи (Алмонд і Істон), теорії демократії, тоталітаризму (Далл, Арон, Бжезінський) та інші. В них необхідно виявити нові перспективи розвитку політичної науки.

Вітчизняна політична думка характеризувалась розробкою чималої кількості концепцій щодо державної організації. Вони займають самостійне місце в історії України і тому потребують окремого аналізу. Вони мають теоретичне і практичне значення, оскільки їх завжди прагнули втілити в практику державотворення. Серед цих теорій необхідно виділити ті, які відстоювали демократичні і недемократичні засади організації державної влади.

ЛІТЕРАТУРА

1.Пащенко В.О. Киридон П.В. Радько П.Г. Національні традиції державотворення. – Полтава, 2000.

2.Тягло Є.І. Приходько С.М. Основи політології. – Полтава, 2003. – С.25-30.

3.Класики політичної думки: від Платона до Макса Вебера. – К, 2002.

4.Мироненко О. М. Історія конституції України. – К., 1997.

5.Алексеева Т. Современные политические теории. – М., 2000.

6.Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – М., 1997.

7.Кармазіна М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX-початок XX ст.). – К., 1998.

Тема: Ідейно-політичні течії сучасності.

1.Розкрийте внутрішню структуру поняття “суспільно-політична течія”.

2.Що таке соціальне партнерство та солідарне суспільство.

3.Визначте сутнісні характеристики неолібералізму.

Поняття “суспільно-політична течія” має складну внутрішню будову. Воно складається з політичної теорії, політичної ідеології і політичної доктрини. Всі вони виконують свої функціональні призначення. Потрібно з’ясувати таке призначення кожного з них, а також виділити їхні смислоутворюючі складові. Це дозволить краще визначити сутність теорії, ідеології та доктрини у системі суспільно-політичної течії. Ці компоненти підкреслюють певні форми її прояву у різних аспектах політичного життя. Теорія систематизує знання, ідеологія визначає ставлення її носіїв до політики, доктрина формулює напрями конкретної діяльності.

Теорія і практика соціального партнерства як досягнення соціал-демократії стали надбанням майже всіх розвинутих країн. Завдяки йому вдалося підвищити ефективність виробництва шляхом залучення працівників до управління ним. Потім даний принцип поширився на все суспільство і трансформувався у систему солідарного суспільства. При розгляді другого питання необхідно зупинитися на історії виникнення і розвитку цих принципів. Так виявляються передумови ,які сприяли їх появі. Потім відзначаються головні сутнісні характеристики, а також практичні форми їхнього застосування. Необхідно зробити порівняльний аналіз практичного запровадження принципів соціального партнерства і солідарного суспільства. Доцільно розробити рекомендації щодо можливостей їхньої реалізації у сучасній Україні.

Лібералізм у свій час виявився напрямком політичної думки, який став своєрідним поштовхом для подальшого розвитку суспільства. Але потім склалась ситуація, коли реалізація принципів лібералізму заперечувала його основи. Студентам потрібно визначити причини такого парадоксу і його сутність. Далі відбувся перегляд ліберальних постулатів, на основі чого сформувався неолібералізм. Необхідно підкреслити його сутність і відмінність від класичного лібералізму. Неолібералізм мав певні успіхи. Але зараз знаходиться в кризі. Студенти мають з’ясувати причини кризи неолібералізму і його можливі перспективи.