Детермінізм і категорії обумовленості буття, страница 3

Різне відношення причини і наслідку: причина передує наслідку; причина збігається з наслідком; наслідок активно протидіє причині. Чи ж сам факт породження наслідків (слідів дії) не є водночас фактом зміни причини? Є. тому й можливі зворотні зв’язки. Прості й складні причини (механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психічні, соціальні, інформаційні, енергетичні), системні й поза системні, динамічні й статистичні. Статистичні теорії причинності включають невизначеність, неоднозначність, але це не має відношення до індетермінізму.

12.2.  Категорії “необхідне” і “випадкове”, “можливе” і “дійсне”.

Категорії обумовленості дають вираз зв’язкам буття з боку питання “Чому це є?”. вони можуть бути розкритими в системному зв’язку, бо як і всякі змістовні категорії філософії не можуть бути підведеними під щось більш загальне. Отже лише через взаємне відношення, кожна пара якого є особливою модальністю універсальних зв’язків світу. Кожна категоріальна пара є відношенням діаметральних суттєвих протилежностей: їх не можна ні ототожнювати, ні протиставляти як щось зовнішнє.

Діалектика можливого й дійсного розкривається на лінії часу: минуле-сучасне-майбутнє. Наявний світ, дійсність утримує у собі потенції іншого, не реалізованого буття. Потенціальну дійсність ми називаємо можливим, а актуалізовану (здійснену) можливість називаємо дійсністю. Це у найабстрактнішій визначеності їх. Але існує ієрархія у реалізації потенцій буття в силу його багато-якісності, структурної складності, послідовних залежностей здійснення. Отже є конкретизація певних тенденцій і необхідних умов для реалізації можливостей. Кількісною мірою реалізації (можливості здійснення певної події чи явища) є вірогідність (ймовірність). Межі вірогідності визначаються мінімумом і максимумом умов і тенденцій перетворення потенціального буття в актуальне. Повна відсутність всяких умов і спонукань дає лінію, за якою йде сфера неможливого (неймовірного). Повний набір умов і спонукань до перетворення в наявне буття є достовірне. До одного полюсу, в межах можливого, збільшується абстрактна можливість, до іншого – реальна! Здійснена можливість, разом з усім спектром тенденцій, несе у собі можливість нового буття з небуття, того що має ще тільки бути – майбуття.