Детермінізм і категорії обумовленості буття, страница 12

Енгельс Ф. Заперечення заперечення досить загальний і тому саме досить широко діючий і важливий закон розвитку природи, історії, думки. Анти-Дюринг (145); Діалектика природи. (163). І все ж в 70-ті марксисти вели дискусію про все-загальність закону (Мелюхін – за, Руткевич – проти).

Маркс у молоді роки (студентські) малював “безкінечні гегелівські тріади”.

Плеханов Г.В.: “Овес все ж таки буде зростати за Гегелем”.

Ульянов В.І. “Не лише овес росте за Гегелем, але й російські соціал-демократи воюють між собою також за Гегелем”. (П.П.С. т. 8, с. 400).

12.4.  Моделі  історичного  розвитку.

Лінійна спрямованість розвитку: “заперечення” вибудовуються у безкінечний ланцюг. Тут цінується давність походження. Багатьом народам хочеться мати найдавніше походження, або принаймні знайти своє місце на найдовших лініях розвитку. Горді римляни від еллінської історії вивели свого засновника Енея. Версія біблійного походження народів. Бажання бути арійцями. Москва – третій Рим.

Циклічно-замкнена модель: замкнутий цикл розвитку, коловорот історії, все на колах своїх, все, що було, те й буде. Вічне повертання. Шлях до стагнації,” меморіальності” не лише індивідуального процесу. Концепції Полібія, Сима-Цяня, Джамбаттиста Віко, О. Шпенглера.

Лінійно-циклічна модель історичного процесу. Відкритий характер циклічного сходження. Можливість прогресу. Єдність поступальності і циклічності: образ спіралі розвитку. Християнська версія поступальної одночасності. Концепція Арнольда Тойнбі.

Прогрес і регрес. Висхідна і низхідна лінії розвитку. Експонента.

У спрямованому русі суспільства своєрідно діють універсальні форми розвитку: еволюція (поступальність), революція (якісний стрибок), коеволюція (сумісний розвиток паралельних систем), інволюція (поступове згортання або втрата якостей окремих підсистем, спрощення їх будови чи функцій).

Додаток: характеристика категорій розвитку.

1.  Логічний вираз найуніверсальніших зв’язків (законів) всього Універсуму.

2.  Стійкі інваріантні форми взаємозв’язку світу – абсолютні модальності.

3.  Відкритість змісту найзагальніших атрибутивних типів взаємозв’язку.