Детермінізм і категорії обумовленості буття, страница 13

4.  Системно зв’язані між собою і пояснюють одна одну.

5.  Відмінні від загальнонаукових і навіть загально-філософських категорій. Інформація саморегуляція парадигма гомеостаз симетрія тощо; матерія рух час простір ідеальне й т. ін.

6.  Світоглядно-значимі: форми споглядання, духовно-практичного осягнення світу.

7.  Продуктивні методологічно й гносеологічно.

8.  Парність забезпечує адекватність моделювання відношення. Одна категорія – лише один бік відношення. Дві – вузол відношення.

9.  Засіб узагальнення і збереження у працюючому стані досвіду діяльності і пізнання. Категоріальні структури. Категорії надають загальний вираз універсальності самим формам буття й водночас мисленню цього буття.

10.  Категорії логічно – це найзагальніші поняття; онтологічно – фундаментальні взаємозв’язки; гносеологічно – вузлові орієнтири у мережі пізнавальних форм, “східці видалення людини з природи”.

Аристотель вперше свідомо з живої мови виділив категорії (трактат “Категорії”, який дістався через Авероеса). Це не означає, що категорії “придумали” філософи: вони народжені довгим процесом спілкування людей, їх відношенням до світу. Філософи лише досліджують їх. Абстрактне мислення за самою природою категорійне. А під категорії діалектики підводяться будь які поняття для утворення суджень і умовиводів.

Для Канта категорії – апріорні форми синтезу: сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. У Гегеля це форми саморуху Абсолютної Ідеї, що розгортається тріадами. Для марксистів це щаблі сходження думки до суті речей, вузли мережі зв’язків буття й пізнання. для логічного позитивізму вони мають лише термінологічне значення (забезпечують формально-логічний, а не філософський аналіз). Екзистенціалізм онтологізував категорії психології: страх, клопіт (піклування), закинутість, відчуження, самітність. Неотомізм розглядав категорії як прообрази божі, присутні від створення світу у розумі людському.

Шептулін А.П. був колись і довго незаперечним авторитетом. (Категории диалектики. – М., 1971). У 1980-х цілу низку книжок з окремих пар категорій видала “Наукова думка” у Києві. Валерій Миколайович Сагатовський на курсах І.П.К. 1989 року вибудував систему категорій за схемою Аристотеля (Метафизика, т. 3, 983а, 25-30): суть буття речі – її визначення, матерія чи субстрат; звідки початок руху; ради чого рух. Виділив досить продуктивні три типи. 1. Визначеності (що це є?): одиничне – загальне, форма – зміст, сутність - явище; обумовленості (чому це є?): причина – наслідок, необхідність-випадковість, можливість - дійсність; вибору (навіщо воно?): свобода – необхідність, ціле – часткове.