Своєрідні методи відлову використовують у спускних ставках рибних господарств. Будову різноманітних модифікацій вловлювача розглядали Е.П. Григор’єв [8], а також П.А. Моісеєв та інші [21]. Крім вловлювачів, застосовуються також підсаки та каплери. Вловлювач представляє собою ящик із сітчастими боковими стінками. Замість передньої стінки до дна ящика-виловлювача прикріплюють брезент, який в свою чергу закріплюється на дні водойми, збільшуючи таким чином площу облову. Мальки, які йдуть разом із водою, потрапляють у вловлювач, звідки їх і виловлюють підсаками. Вловлювачі можуть бути як постійними, так і переносними, які можна використовувати в декількох ставках. Крім того в зарослих місцях або біля притоку води застосовують плескаті підсаки. Головним недоліком вловлювачів є те, що їх практично неможливо використовувати в природних умовах.
В.П.Гандзюра та В.Р.Алексієнко в [6] зазначили, що для кількісного обліку молоді риб можна застосовувати спливаючу сітку Бендженола та пастки-підйомники. Спливаючу сітку Бендженола застосовують в основному для обліку ранньої молоді риб. Вона складається з занурюючого кільця масою 7,2 кг, діаметром 110-115 см і конічної сітки довжиною 140 см, діаметром 100 см (полотно – газ № 15 і крупніше). Сітка натягнута на кільце з великою позитивною плавучестю (5-6 кг), кільце, що занурюється, кріпиться до сітки за допомогою „замка”. З човна сітка опускається на дно, човен відходить з місця робіт, а через 0,5 – 2 год. „замок” звільняє плавучу сітку, і вона, спливаючи, обловлює вертикальний стовп води. Сітка особливо приваблива тим, що зводить на нівець можливість суб’єктивної оцінки. Кілька сіток, розставлених у „вікнах” мілководь, можуть дати достовірний результат розподілу риб на цих ділянках.
Широке застосування для обліку молоді риб знаходять і різноманітні пастки-підйомники, які представляють собою різноманітні конструкції циліндричних підйомних сіток, що застосовуються з човна за допомогою лебідки. Така пастка опускається на дно, а потім через певний час витягається, теж обловлюючи певний стовп води.
Для обліку молоді риб на акваторіях, що мають густу рослинність, може з успіхом застосовуватись метод облікових ділянок[5]. На досліджуваній ділянці обмежується менша за розміром, у межах якої проводиться облік і вилов молоді. Для обмеження контрольної ділянки можна використати облікову рамку з проволоки розміром 0,5х0,5 м, малькові волокуші з газу й обліковий куб М. Кузнєцова, що являє собою каркас з жорсткого матеріалу, обтягнутий тканиною, або коробку з основою 0,5х0,5м., висотою 80 см з листового металу. Останній використовується для обліку ранньої молоді риб у густих заростях мілководдя. Після накидання кубу на ділянку з рослинністю донний край його вдається в ґрунт, потім викошується вся рослинність із оконтуреної зони та проводиться облік молоді.
Ці методи дозволяють обловити певну ділянку, але не дають інформації про те, на якій глибині виловлювалась молодь риб.
Для всіх перелічених вище методів властивий ще один суттєвий недолік: всі вони дозволяють виловлювати лише личинок і мальків, і жоден з них – зоопланктон, а це в свою чергу не дозволяє комплексно досліджувати екологічні особливості молоді риб.
Іхтіологічні дослідження на р. Дніпро, одній із найбільших річок Європи, мають багаторічну історію. Перші відомості про іхтіофауну та фауністичні комплекси зустрічаються в роботах К.Ф.Кеслера з другої половини ХІХ сторіччя.
У першій половині минулого сторіччя іхтіофауні Дніпра до його зарегулювання присвятили свої дослідження такі відомі вчені, як Д.Є.Белінг, І.Л.Сироватський, Л.К.Гудимович, Л.С.Берг та інші. Великий внесок в узагальнення іхтіофауни Дніпра на початку 60-х років належить О.П.Маркевичу, І.І.Короткому та О.І.Амброзу [1].
Після завершення будівництва ДніпроГЕСу в 1933 році було створено перше на Дніпрі Запорізьке водосховище, а майже через 40 років після будівництва останньої Канівської ГЕС (1972 р.) Дніпро перетворився на каскад із шести водосховищ: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке та Каховське.23 З цього часу починаються дослідження закономірностей формування та змін іхтіофауни водосховищ дніпровського каскаду, великий вклад в які внесли роботи В.І.Владимирова, П.Г.Сухойвана, К.С.Бугая, А.Д.Носаля, В.С.Танасійчук, Л.І.Вятчаніної та інших [1].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.