Постановки мети наукового дослідження. Загальна цільова структура прикладної наукової праці, страница 8

Інша частина висновків, що має негативну полярність, зазвичай вказує на відсутність або недостатність результатів існуючих досліджень для розв'язання поставленої проблеми. Ця частина висновків і стає основою для постановки теоретичних та експериментальних завдань дослідження. Висновки, які мають позитивну полярність, несуть у собі інформацію, необхідну для постановки окремих питань дослідження, опису його результатів і формування рекомендацій щодо їхнього використання. Логіка трансформації змісту висновків у завдання дослідження позначені на схемі лініями, що йдуть від знаків полярності висновків до відповідних завдань.

Відзначимо, що більшість завдань прикладного, як, зрештою, і будь-якого іншого дослідження, стереотипні й формуються за єдиною гносеологічною логікою. Завдяки цьому у будь-якій сукупності завдань дослідження завжди можна виділити їхні стабільні та змінні блоки, що утворюються ними подібно до позначених на схемі рис. 22.

Інакше кажучи, сукупність завдань, поставлених у прикладній науковій роботі, можна класифікувати на: їхній варіативний блок, спрямований безпосередньо на одержання нового наукового знання в обсязі дослідження, що виконується, і на стабільний блок, який включає завдання експериментальної перевірки та впровадження результатів дослідження у практику.

Для закріплення навичок методологічної рефлексії незайве прослідкувати також відображену на рис. 23 адекватну розглянутій вище логіку трансформування висновків у завдання прикладного дослідження в науковій праці з галузі машинобудування. Означене трансформування здійснено відповідно до тієї ж самої схеми, використаної у науковій праці на тему "Обґрунтування параметрів процесу та робочих органів охолоджувача в'язко-пластичних харчових сумішей". Зазначимо при цьому, що змістове насичення наведеного прикладу реалізоване у відповідності із змістом структурного алгоритму виконання огляду стану питання дослідження, зображеного на рис. 10.

Зіставлення схем, наведених на рис. 22 та 23, показує, що їх побудовано за тим же самим алгоритмом: сутність першого завдання в обох схемах полягає в розробці або обґрунтуванні теоретичних передумов експериментального дослідження, другого - у визначенні реальних умов чи характеристик перебігу досліджуваних процесів, наступних - у здобутті емпіричних фактів або даних, двох останніх - відповідно, у перевірці оптимальних умов чи режимів реалізації досліджуваних процесів практикою та розробці методичних рекомендацій і методик щодо використання результатів дослідження.

З методологічної точки зору важливо нагадати ряд таких обставин, пов'язаних із процедурою постановки завдань наукових робіт, виконання яких потребує проведення експериментального дослідження. Завдання пошукових (теоретико-прикладних), прикладних (теоретико-експериментальних) досліджень і наукових розробок (експериментальних досліджень) ставлять, виходячи з результатів виконання процедури аналізу стану розробленості проблеми дослідження, що викладається в першому розділі зазначених видів наукових праць. Результати виконання аналізу дозволяють, як правило, здійснити загальну постановку трьох основних типів наукових завдань: 1 — завдань обґрунтування теоретичних передумов проведення експериментального дослідження; 2 - безпосередніх завдань експериментального дослідження; 3 - завдань розробки методичних матеріалів на основі результатів проведеного дослідження.

Нагадаємо, що для реалізації завдань обґрунтування теоретичних передумов і розробки методичних матеріалів не прийнято складати які-небудь програми й писати методики. При вирішенні завдань такого типу дослідник використовує властиву йому логіку теоретичного мислення, знання основних методологічних прийомів, висунуту ним гіпотезу та прийняті припущення. Третій тип завдань вимагає для свого вирішення лише певного методологічного знання і практичних навичок узагальнюючого аналізу й викладу результатів дослідження.