Гра як метод навчання, види ігор. Класифiкацiя дитячих iгор, страница 9

2. Не виконуйте завдання за дитину, не підказуйте способи їх виконання ні словом, ні жестом, ні поглядом. В молодшому дошкільному віці інколи підказки можливі, але постійне їх використання може призвести до того, що дитина почне судити про свої дії не за результатами роботи, а відповідно із зауваженнями дорослого.

3. Спробуйте виконати завдання самі, перш ніж запропонувати його виконання дітям.

4. Поропонуйте дітям посильні вправи.

5. "Забувайту" про гру на місяці-два, якщо в дітей зникає iнтерес до неї.

6. Для найменших урізноманітнюйте гру казкою.

7. Для старших дошкільників частіше влаштовуйте змамгання.

8. Під час проведення ігор створюйте невимушену обстановку. Розвиваючи ігри, як будь-які ігри з правилами, мають таку структуру:

• Ігровий задум-ситуація, у яку вводиться дитина;

• Ігрові дії;

• Ігрові завдання, які визначаються ігрові дії;

• Ігровий матеріал;

• Ігрові правила, серед яких є правила дії та правила спілкування. Зміст структурних частин розвиваючої гри визначається її метою, яка передбачає формування і розвиток психічних процесів у дошкільників.

Під розвитком слід розуміти зміни від простого до складного, від низького до високого в результаті накопичення кількісних змін, які ведуть до якісних перетворень, під формуванням - створення чогось (думки), розвиток.

Практична частина

Сюжетно-рольова гра

Перед тим як обмiрковувати особливостi сюжетно-рольових iгор дiтей трьох-чотирьох рокiв, подивимось, з яких бокiв вона складасться i за яким ознаками iгри можуть вiдрiзнятися мiж собою.

Гра має певну тему. Дiти грають у "родину", "лiкарню", "мандрiвки", "зоопарк". Все це — рiзнi теми гри. Дуже часто тема гри береться з навколишнього середовища, але також створюються iгри на казковi теми ("у Пакемонiв", "у Мауглi", "у Мiккi-Мауса").

В залежностi вiд теми створюються сюжет гри — це подii, якi злбражуються у грi. Сюжети iгор (за виключенням самих простих) включують у себе звичайно визначено послiдовнiсть подiй: мама коштує дочку, потiм веде її гуляти, укладає спати. Iгри на одну й ту ж тему можуть мати рiзнi сюжети. Наприклад, гра "у родину" в одних випадках може включати у себе зображення прання, в iнших — прогулянки, прийом гостей та iнш.

Обигруючи той чи iнший сюжет гри, дитина бере на себе певну роль — мами, льотчика, лiкаря… Загалом, в iграх бувас не одна, а двi та бiльш ролей. Iнакше неможливо передати навiть нескладний сюжет — не можна зображувати маму, якщо в неi нема дочки, чи лiкаря, якщо йому нiкого лiкувати. Коли дитина грас одна, вона бере на себе одну роль, а iншi ролi роздас iграшкам — лялькам, iграшковим тваринам. У сполученiй грi, яка мас кiлька учасникiв, ролi розподiляються мiж дiтьми. Вони подiляються на головнi та другоряднi. Головна роль — роль людини, яка за сюжетом гри керус iншими. Це — роль матерi (або батька) в родинi, лiкаря у лiкарнi, капiтана на кораблi.

Рооль — це головне, що приваблюс дитигу в грi. Звичайно гра починасться з того, що дитина бере на себе роль, а потiм вже, виходячи з неi, розпочинас вигадувати сюжет гри.

В грi дитину приваблює, поперед усього, можливiсть зображувати iншу людину (особливо дорослу). Тому, коли дитинi пропонують грати самого себе, вона не хоче: це для неi не гра.

Експериментатор (виховватель, на iм'я Марiя Сергiєвна) пропонус: "Асенька, давай ми з тобою пограсмо". Асенька з радiстю погоджусться.

Експериментатор: "Ти будеш Ася, а я буду Марiя Сергiсвна, хочеш?"

Ася: "Нi, ти будеш Ася, а я — Марiя Сергiєвна."

Експериментатор: "Потiм так, а тепер ти — Ася, а я — Марiя Сергiсвна.

Ася (смiсться): "Нi, нi. Я — Марiя Сергiсвна, а не ти. (Бiгас по кiмнатi i смiсться).