Гра як метод навчання, види ігор. Класифiкацiя дитячих iгор, страница 11

Експериментатор: Ти хто?

Люся: Я — керiвник.

Експериментатор: Що ти робиш?

Люся: Iжу готую.

Експериментатор: Оля, а що ти робиш?

Оля: Я кашу роздаю.

Особливiсть iгор молодших дошкiльникiв полягає в тому, що серед iгрових дiй переважають зовнiшнi дii, по можливостi точно, буквально вiдтворюючi дii зображусмих людей. Так, граючи у "лiкаря" пiсля того, як в дитячому садку побував лiкарь i зробив дiтям прiвiвки, молодшi дошкiльники стараються точно повторювати зовнiшнi дii лiкаря: як вiн протирас руку дитини спиртом, як робить укол, як пiсля цього знову протирас мiсце укола.

Сумiсна гра создас необхiднiсть у розвитку реальних взасмовiдношеннь мiж iграючими дiтьми. Вони повиннi навчитись договорюватись мiж собою, вирiшувати виникненi спори. Однак в три-чотири роки це визивас у дiтей важливi труднощi, iз-за яких може порушуватись хiд гри. Тому велике значення мас керiвництво iгровою дiяльнiстю дiтей з боку дорослого.

Поступово органiзацiя i керiвництво iграми переходять до самих дiтей. Але не всi в однаковiй мiрi в цьому приймають участь. Звичайно найбiльш активнi та iнiцiативнi дiти, знаючi багато сюжетiв iгор, стають iх органiзаторами, iншi ж учасники залишаються бiльш пасивними.

Висновок

Експиремент показус, що головний вид діяльності дітей — гра. Дорослі за допомогою неі можуть формувати у дітей потрібні якості, але це потрібнл робити так, щоб дітям було цікаво, інакше діти не будуть звертати уваги на якісь поправки дорослих. В гру можна перетворити любий вид дiяльності: приготування їжі, зарядку чи просто підготовка руки дитини до письма. Я наведу поради батькам, які допоможуть навчити їх власну дитину основам математики.

Математичнi мандрiвки весною

Нарештi дочекалися — прийшла весна! Скiльки гарних, теплих нiжних слiв вживають люди, аби розказати про чарiвну пору року весну. Нехай ваш малюнок не буде обдiлений чудовими враженнями та вiдкриттями. Берiть його за руку i вирушайте у мандрiвочку до знайомого парку, скверу чи на звичайний iгровий майданчик.

Iнодi чарiвнi перетворення вiдбуваються у вас на очах! Бажано все помiтити, помiркувати разом з дитиною, допомогти вiднайти взаcмозв'язок мiж явищами, вiдгадати загадки природи.

З чого ж почати? Що вiдразу захопить малого, приверне дитячу увагу? Звiсно ж, танення бурульок на весняному сонцi та струмочки — дзюркотливi потiчки, до яких так тягнуться дiти. Давайте втiшимо свого малюка, дозволивши йому погратися зi стрiмкою водичкою. Заздалегiдь зробiть паперовий човник, пустiть його в струмочок. Якщо ж спостереження за струмочком не планувалося i ви не взяли з собою човника, пустiть на воду трiсочку.

Малюковi цiкаво буде дослiдити довжину струмочка. Зазначте камiнчиком чи паличкою мiсце, з якого почнете вiдлiк, i розпочинайте дослiдження: рухайтеся, не поспiшаючи, вздовж струмочка, а водночас розповiдайте малому про те, що робите, як та для чого:

"Ми з тобою, Тарасику, йдемо вздовж струмочка. Водичка бiжить швидко, дзюркоче, спiвас веселу пiсеньку. Куди це вона так поспiшас? Дивись-но, вона бiжить, бiжить… Ой, який довгий (чи навпаки, короткий) струмочок". Ви пiдiйшли до того мiсця, де вiн злився з iншим. "Ось куди поспiшала водичка!" (А можливо, ваш струмочок влився в калюжу).

Заохочуйте малого розповiдати про все, що вiн побачив i почув вiд вас, допомагаючи йому вiдповiдними запитаннями (довгий, чи короткий був струмочок? чи швидко бiгла в ньому вода?  i т.iн.).

Вимiряйте довжину струмочка з малюком, рахуючи його кроки. Якщо лiчба далi п'яти не просувасться, продовжуйте рахувати його кроки самi. Вийдiть на прогулянку з запасом рiзнокольорових фiшок-прапорцiв. Найпростiше зробити маленькi прапорцi з сiрникiв та кольорового паперу: вирiжте з кольорового паперу будь-яку подвiйну геометричну фiгуру, складiть заготовку вдвос, так, щоб кольоровий бiк був зовнi, а некольоровий — всерединi заготовки, сiрничок вставьте всередину по лiнii загину, намастiть заготовку зсередини клесм i склейте.