Основна думка педагогічної майстерності Г. Нейгауза полягала в тому, що навчати треба не «системі прийомів, а вмінню обирати прийоми ...» [2, c. 165]. Коли Г.Г. Нейгауз передавав свій педагогічний досвід молодим педагогам, він підкреслював, що свобода дій учня повинна зберігатися й одночасно тактовно направлятися в потрібне русло педагогом. Він ніколи не «диктував» свої вимоги, прагнув «заразити» учня своїми думками і почуттями, пов’язаними з виконуваною музикою, дати поштовх до розвитку його фантазії. Великий педагог ураховував індивідуальні особливості піаністичного апарата учня і не «нав’язував» певні технічні прийоми, прагнув направляти його власні пошуки в бік м’язового полегшення, економії сил. «Працювати – це, перш за все, шукати і знаходити» [2, c. 165].
Викладачами у вузах культури і мистецтва, як правило, є колишні випускники консерваторій, університетів культури і мистецтва. Традиційно вони мають хорошу професійну підготовку з вокального, інструментального мистецтва, але психолого-педагогічними основами викладацької діяльності не володіють. Тому після закінчення вузів культури і мистецтва молоді викладачі стикаються з численними труднощами в організації навчально – виховного процесу та передачі знань, у процесі спілкування тощо. Однією з умов вирішення цих проблем і завдань може бути самовиховання, самовдосконалення своєї педагогічної майстерності через самостійне вивчення основ педагогіки і психології, а також аналізу педагогічної діяльності видатних педагогів – музикантів минулого та сучасності. Яскравим узірцем для формування педагогічної майстерності молодих учителів – музикантів може слугувати життєвий досвід і педагогічні доробки великого музиканта-педагога – Генріха Густавовича Нейгауза. Його педагогічне мистецтво може стати в нагоді не тільки молодим викладачам, а й тим, у кого за плечима не один рік педагогічної діяльності.
Генріх Густавович Нейгауз – піаніст і педагог 20 століття, творець високопрофесійної виконавської школи з блискучими результатами її випускників, автор багатьох праць з питань музичної педагогіки. Він мав дивовижну зіркість і душевну ясність, невичерпну фантазію. Нейгауз був дивовижним педагогом, у нього було все, що необхідно для цієї професії: розум, чуйність, чудовий смак, широкий кругозір, музична захопленість тощо. У класі Нейгауза була незвичайна творча атмосфера, учні його боготворили. Уроки у нього завжди супроводжувалися музичними прикладами і їх розбором, аналізом виразно-музичних фраз, лейтмотивів, деталей стилю і темпів твору. Його творча спадщина може бути ефективно застосована в професійній підготовці учителів музики позашкільних навчальних закладів.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства вимоги до вчителя музики як до людини, що несе культуру в маси, досить високі. Він повинен володіти високим рівнем професіоналізму, вміти керувати формуванням особистості учня, бути оптимістом і гуманістом, творчою людиною, вимогливим і витриманим, терплячим і урівноваженим, авторитетною особистістю. Вчителю необхідно постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру, дотримуватися педагогічної етики, поважати особистість учня, ефективно використовувати професійні знання в практичній педагогічній, культурно-просвітницькій діяльності та ін.
Підготовку такого вчителя необхідно здійснювати не тільки в педагогічних вузах, а й в університетах культури і мистецтва. Основною базою підготовки можуть стати дисципліни професійного циклу, а також педагогічна та науково-педагогічна практика. У процесі викладання дисциплін «Методика роботи з ансамблем», «Методика роботи з хором», «Сольний спів», «Методика викладання гри на інструментах (фортепіано, народних інструментах)», «Методика роботи з вокальним ансамблем» пропонуємо використовувати багаторічний досвід педагогічної майстерності, умілого використання раціональних прийомів і методів роботи з учнями Генріха Густавовича Нейгауза.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.