У пацієнтів з міксомою передсердя, або шаровим тромбом лівого передсердя можлива варіабельність аускультативної картини (непостійний систолічний шум на верхівці серця) і скороминущі порушення ритму. Діагноз підтверджується ехокардіографією.
При аортальній ваді об'єктивне дослідження виявляє характерні ознаки стенозу гирла аорти: блідість шкіри, м'який неповний пульс, низький артеріальний тиск, значна гіпертрофія лівого шлуночку серця з посиленим верхівковим поштовхом і грубий систолічний шум на аорті синкопальний стан розвивається при навантаженні (рідше - у спокої), може супроводжуватися нападом стенокардії. При ТЕЛА синкопи - початкова або домінуюча ознака.
Міокардіальна недостатність при гострому інфаркті міокарду з розвитком гострої ішемії головного мозку клінічно проявляється непритомністю. Слід пам'ятати, що при церебральній формі інфаркту міокарду синкопальний стан може бути єдиним проявом гострої коронарної патології. При тампонаді перикарду із зниженням серцевого викиду і непритомністю діагноз може бути запідозрений на підставі кардіомегалії, глухості серцевих тонів, низького вольтажу ЕКГ.
Гостро розвинуті брадіаритмії з частотою серцевих скорочень менше 35-40 ударів за хв. приводять до розвитку синкопального стану. Якщо при електрокардіографічному дослідженні виявляється високий ступінь атріовентрикулярної блокади, говорять про напад Морганьї-Едемса-Стокса.
Тахіаритмії з частотою серцевих скорочень більше 180 ударів за хв. (суправентрікулярна тахікардія без атріовентрикулярної блокади, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків) також можуть проявлятися непритомністю.
Напад слабкості при гіпоглікемії ( глюкоза крові менше 1,65 ммоль/л). поєднується з гострим відчуттям голоду, тремтінням в тілі, рясним потом, дезорієнтацією. Після прийому цукру, варення, меду, краще з теплим чаєм, хворі зазвичай виходять із стану гіпоглікемії. Якщо ж хворий вчасно не зробить цього, або кількість з'їденого цукру виявиться недостатньою, може розвинутися непритомність, а в подальшому - гіпоглікемічна кома. Правильному розпізнаванню гіпоглікемії як причини синкопального стану сприяють анамнестичні дані про цукровий діабет і інсулінотерапію, сліди ін'єкцій інсуліну на шкірі живота, стегон, достатньо характерна клінічна картина нападу і ефект від внутрішньовенного введення глюкози.
Діагностика. Встановленню причини синкопальних станів багато в чому може допомогти правильний збір скарг і анамнезу. Ключові моменти, які варто оцінити, при цьому такі. 1. Встановлення пози, у якій розвилося синкопе (стоячи, лежачи, сидячи). 2. Уточнення характеру дій, які привели до синкопи (стояння, ходьба, повороти шиї, фізична напруга, дефекація, сечовипускання, кашель, чхання, ковтання). Такий, наприклад, рідкісний діагноз як міксома може бути запідозрений, якщо синкопе розвивається при повороті з боку на бік. При синкопальних станах, що стереотипно виникають при дефекації, сечовипусканні, кашлі або ковтанні, говорять про ситуаційні непритомності. Ситуація, коли сикопе буває пов'язане з запрокидуванням голови (як якби пацієнт хотів подивитися на стелю або на зірки) носить гарну назву «синдром Сикстинської капели» і може бути пов'язана як із судинною патологією, так і з гіперстимуляцією синокаротидних зон. Синкопальні стани, що виникають під час фізичної напруги, дозволяють запідозрити наявність стенозу вихідного тракту лівого шлуночка. 3. Попередні події (переїдання, емоційні реакції і т.д.). 4. Виявлення передвісників синкопе (головна біль, запаморочення, «аура», слабість, порушення зору і т.д.). Окремо варто з'ясувати наявність таких симптомів як нудота або блювота перед втратою свідомості. Їхня відсутність змушує задуматися про можливість розвитку порушень ритму серця. 5. Уточнення обставин самого синкопального епізоду - тривалість, характер падіння (горілиць, «сповзання» або повільне опускання на коліна), колір шкірних покровів, наявність або відсутність судом і прикусу язика, наявність розладів зовнішнього дихання\ 6. Характеристики наслідків синкопе - наявність загальмованості або сплутаності свідомості, мимовільне сечовипускання або дефекація, зміна кольору шкірних покривів, нудота і блювота, серцебиття. 7. Анамнестичні чинники - сімейний анамнез раптової смерті, захворювань серця, непритомностей; наявність в анамнезі захворювань серця, легень, метаболічних розладів (у першу чергу - цукрового діабету і патології наднирників ); прийом лікарських препаратів; дані про попередню синкопу і результати обстеження (якщо проводилося). На догоспітальному етапі діагностичні методи при синкопальних станах істотно обмежені. Лікарю залишається спиратися лише на клініко-анамнестичні дані і дані ЭКГ, що в першу чергу дозволяють оцінити ризик для життя пацієнта і прийняти рішення про необхідність госпіталізації або можливості залишення хворого вдома .
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.