Надання невідкладної допомоги при синкопальних станах на догоспітальному етапі (Практичні рекомендації), страница 2

3) наявність в анамнезі шлуночкової тахікардії

4) зміни на ЭКГ (за винятком неспецифічних змін сегмента ST)

При наявності трьох-чотирьох чинників  з числа перелічених, ризик розвитку раптової смерті або  фатальної аритмії протягом першого року складає 58-80%. Відсутність любого з цих чинників знижує ризик до 4-7%. Ризик повторення синкопе протягом  трьох років після першого епізоду складає 35% і зростає в тому випадку, якщо синкопальний епізод був уже не першим у житті. Так, якщо раніше відзначалося п'ять таких епізодів, можливість розвитку ще однієї синкопе протягом  найближчого року перевищує 50%. Ризик розвитку фізичних травм і каліцтв складає від 29% для невеличких ушкоджень (синців і садннин) до 6% для серйозних травм, пов'язаних із падінням або потраплянням у дорожні аварії. Патогенез і класифікація синкопальних станів. Причина синкопе – раптове порушення  перфузії(кровопостачання) головного мозку. В нормі хвилинний кровострумінь  по церебральних артеріях складає 60-100 мл/100 гр.тканини. Швидке зниження його нижче  20 мл/100 г за хвилину, так само як і швидке зниження оксигенації крові призводить до втрати свідомості. Втрата свідомості може розвитися вже на шостій секунді припинення мозкового кровотоку.

Причинами різкого падіння мозкового кровотоку можуть бути:                                                             - рефлекторні зниження тонусу артерій і/або зниження серцевого викиду;                                     - зменшення обсягу циркулюючої  крові, викликане гіповолемією, або     надлишковим   депонуванням;

- порушення серцевого ритму (браді- і тахіаритмії, епізоди асистолії);                                 - патологічні зміни в міокарді, що призводять до значних порушень внутрисерцевої гемодинаміки;                                                                                                              - наявність судинних стенозів, що призводять до нерівномірного розподілу кровотоку. Зокрема, зниження систолічного А/Т до 60 мм рт. ст. може бути достатньо для розвитку критичної ішемії мозкових структур. У випадку наявності артеріальних стенозів, що перешкоджають мозковому кровотоку, ця цифра може виявитися вище - навіть незначна гіпотензія може  призвести до розладу свідомості. Відповідно до рекомендацій Групи по вивченню синкопальних станів при Європейському товаристві кардіологів, можна виділити п'ять патогенетичних варіантів синкопе: 1) Ортостатичні  синкопе до яких відносяться: ідіопатична ортостатична гіпотонія, вторинна ортостатична гіпотонія при: - вегетативних полінейропатіях (цукровий діабет, алкоголізм, амілоїдоз), терапії гіпотензивними і судинорозширюючими засобами, нітратами, транквілізаторами, антидепресантами, фенотіазінами, гіповолемії при крововтраті, блювоті, підвищеному діурезі, дегідратації, - тривалому постільному режимі, детренуючому серцево-судинну систему. 2) Нейрорефлекторні синкопе до якого відносяться: - вазовагальний, синокаротидний (синдром  каротидного синусу),- ситуативна                                                непритомність при: сечовипусканні, дефекації; кашлі; ковтанні; після їди 3) Аритмічні  синкопе:  шлуночкова тахікардія, атріовентрикулярна блокада, синдром слабкості синусового вузла, синдромі подовження інтервалу QT і т. д. 4) Синкопе, пов'язані зі структурними змінами  серця або легень: обструктивна кардіогенна непритомність, обумовлена перешкодою кровотоку в серці або магістральних судинах (міксома передсердя, стеноз аорти, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарду, гіпертрофічна кардіоміопатія та ін 5) Цереброваскулярні синкопе до яких відносяться  транзиторні ішемічні атаки, мігрень.

Окремо варто виділити стани, що характеризуються порушенням  свідомості і/або постурального тонусу, але не пов'язані з короткочасним порушенням мозговго кровотоку  і які  мають іншу природу   

Причини порушень свідомості «несинкопальної» природи.