Рунічне письмо. Сьогоденна зацікавленість рунами, страница 3

  Оскільки вирізані Руни було прийнято офарблювати (у сакральних написах — жертовною кров'ю), для виділення частин фрази в рунічних написах могли використовуватися різні кольори: на деяких скандинавських рунічних пам'ятниках епохи вікінгів непарні слова пофарбовані червоною фарбою, а парні слова - чорною. Подібний прийом позначення словорозділу служив не тільки для прикраси, але й повинен був значно полегшувати дешифрування напису.

Руни та магія

Старші руни, очевидно, застосовувалися в основному в магічних цілях. Найдавніше значення слова «руна» (др.-ісл.rún, др.-англ. run др.-в.-нім. runa) — «таємниця»: саме такий зміст мало готське runa (порівн.: др.-в.-нім. runun «шепотіти»). Структура рунічного корпуса вказує на те, що руни досить обмежено використовувалися для передачі повідомлень. Приблизно чверть нині відомих старшерунічних пам'ятників - однослівні написи, що здебільшого не містять нічого, крім власних імен. Самі ранні з таких написів виявлені на зброї, де вони часом сусідять із магічними символами. Чверть пам'ятників взагалі не піддається прочитанню — нерідко це «темні» написи, що не утворять тексту у звичайному змісті слова. Серед них прийнято виділяти так звану  «рунічну абракадабру» — мнимі слова, звичайно нєетимологізируємі сполучення рун, у пристрої яких простежуються певні числові закономірності (кожна руна мала свій порядковий номер), що змушують припускати їхнє магічне застосування. Чверть пам'ятників –перформативні трафаретні формули («Я, такий-та, вирізав руни») і короткі нагробні написи іншого змісту. І, нарешті, остання чверть пам'ятників має явно магічний зміст. Такий, наприклад, напис на вертикально вартому камені із села Б'єркеторп (Швеція, VII ст.) «Я сховав тут могутні руни. Так буде той у владі занепокоєння й безпутності, так загине той підступною смертю, хто це зруйнує». В одному із брактеатів читаємо: «Я прозиваюся Хариуха, мені відомо небезпечне, приношу щастя», - слідом за чим стоять три руни  t, що позначають бога війни Тюра, мабуть, покликані принести перемогу.(5,30)

Кожна руна мала ім'я, тобто не тільки передавала той або інший звук, але й була знаком, співвіднесеним з певним змістом, інакше кажучи, могла вживатися як у фонетичному, так і в символічному значенні. Назви рун, відомі з більш пізніх джерел (мнемонічних рунічних віршів), дозволяють скласти уявлення про символічну роль, а звідси й про можливе зобов'язання окремих знаків: f - *fehu (др.-ісл. fé) «багатство», j - *jara (др.-ісл. ár) «урожай», n - nauð «нестаток», k - kaun «виразка», m - maðr «чоловік» і т.п. Так, тричі повторене сполучення рун g і а, нанесене на ратище знайденого в болоті списа (Крагехуль, о. Фюн, поч.VI в.), мабуть, означало, що кинутий в болото спис був принесений у дарунок німецьким богам-асам: руна g називалась «дарунок», руна а - «ас».(1,502)

Знанням рун володіли деякі, насамперед, очевидно, жерці, вони ж майстри рунічного письма.

Застосування рун, майже цілком обмежене рамками магії й ритуалу, було пов'язане із сакралізацією письма. Це виявляється не тільки із практики вживання рун у їх символічних значеннях, але й з написів, у яких рунічне письмо використовувалося в його прямої функції, як засіб для запису текстів. У багатьох випадках зміст таких написів, - це насамперед інформація про саму рунічну писемність. Багато старшерунічних написів не містять нічого, крім перформативних формул: на похоронних каменях може бути отсутнє ім'я померлого, зате нерідко є присутнім самоатестація рунічного майстра, що фіксує зроблене їм магічне діяння: «Хадувольф поставив три руни fff» (Гуммарп, Швеція, VI в.), «Я начертав руни, що походять від вищих сил» (Нулєбю, Швеція, VII в.). Прямий наслідок сакралізації рунічного письма - темрява й синтаксична дефектність багатьох рунічних текстів, мабуть, не призначених для прочитання. Відомі випадки, коли могильні камені, з вирізаними на них рунами і поміщали не на могилу, але заривали в землю, обертаючи знаками донизу: напис такого роду явно виготовлялися не заради ввічнення пам'яті про померлого, але для того, щоб уберегти поховання від руйнування або впливу ворожих сил.(1,511)