Рунічне письмо. Сьогоденна зацікавленість рунами, страница 2

Збереглися приблизно 200 написів старшими рунами, ще одна рання

Знахідка - на кінчику списа з Еврє Стабю ( Норвегія, приблизно 200 р.) raunijaz ( «котрий випробує»).  Кінчики спис (рис 2) з нанесеними на них рунами назвами зброї ( «нападаючий», тощо ) були найдені і в інших частина Європи: на острові Готланд, в Прусії, у Польщі, на Україні. Крім зброї старші рунічні написи вирізувалися на інших предметах: знаряддях, прикрасах, амулетах, в Скандинавії також на камінні. Багаточисленну групу складають написи на карбованих золотих медальйонах – брактеатах (450-550 рр.) та знайдених переважно у Данії.(5,27)

Незважаючи на те, що майже не залишилось старше-рунічних  написів на дерев'яних предметах, припускається, що саме дерево було тим першим  матеріалом, на якому наносились руни: на це вказує характерна загострена та кутова форма  рунічних знаків, котрі уникають горизонтальних та округлих  ліній. Основні елементи рунічної графіки – «стовбур» ( довга  вертикальна або похила лінія), короткі косі  лінії , котрі відходять від «стовбура», називаються  «гілки» та «кутки» ( останні можуть виступати у різних комбінаціях, з'єднуються або з стовбуром, або у випадку його відсутності між собою). (4,105)

Як свідчать найдавніші зображення футарка, старший рунічний ряд був розділений на три рівні частини («родини») по 8 знаків у кожній, названі по очолювавшим їх рунах «родинами» Фрейра, Хагаля й Тюра. За спостереженнями Йенсена, розташування голосних та приголосних у рунічному ряді слідує деяким числовим закономірностям: у кожній з «родин» футарка містить по 2 голосні й по 6 приголосних букв, причому останні голосні в «родинах» розділені рівним проміжком в 9 рун. Число приголосних, поміщених між обома голосними в кожній з «родин» зростає в прогресії 1 -2-4 і відповідно убуває число приголосних, стоячих  після останніх голосних в «родинах» (4-2-0). Так влаштований рунічний ряд, зображений на Кюльверськом камені (Готланд, Vст.). В іншому варіанті футарка, що найкраще зберігся на брактеаті з Вадстени (Швеція, VI ст.) і відрізняється від кюльверського тим, що руни р - é і d - о  у ньому розташовуються у зворотному порядку (é - р; о - а), також панує симетрія в розподілі приголосних і голосних.(5,29)

Крім того, Йенсен звернув увагу на те, що і якісний склад «родин» футарка підлеглий певним закономірностям: так, у кожній з них виявляється по однієї лабіальної приголосній (f;p;b) і по парі гучних, протипоставлених по глухості/дзвінкості(k-g; s-z; t-d). Розкритий Йенсеном складний і продуманий пристрій рунічного ряду по суті зображуючого собою модель фонологічних відносин мови, не залишає можливості для випадковості або стихійного формування древньонімецького алфавіту. Невідомий винахідник футарка продемонстрував у своєму утворі високий рівень володіння звуковою формою мови, що було рівною мірою властиво як майстрові рунічного письма, так і древньоскандинавському поетові-скальдові.

Графіка

Старші Руни — досить архаїчна система писемності. На це вказує як палеографія старшерунічних написів, так і особливості їхньої мови. Одна з характерних рис ранніх рунічних пам'ятників - відсутність фіксованого напрямку письма: текст можна було наносити на поверхню предмета як зліва на  право (згодом цей напрямок стає домінуючим), так і з права ліворуч, при цьому нерідко виникав бустрофедон — обидва способи письма використовувалися поперемінно в межах одного напису. Точно так само (причому незалежно від вибраного різьбярем напрямку письма) могли повертатися навколо стовбура гілки окремих рун. Бувало, що на одному стовбурі вирізалося більше однієї руни («комбіновані» руни). Текст напису або зовсім не членувався графічно, або членувався за допомогою пунктирних знаків звичайно не послівно, а на колони - відрізки пропозицій або цілі пропозиції. (9,418)