З урахуванням подальшої реалізації принципу збільшення маси елементів корпусу, які подаються на судно, і збільшення обсягу їх насичення був створений блочний метод. У цьому випадку на побудовному місці виконують головним чином лише збирання і зварювання монтажних стиків блоків і проводять інші роботи в районі цих стиків. Формування самих блоків і їх насичення механізмами, системами, пристроями тощо здійснюється поза побудовним місцем.
У разі використання блочного методу виготовлені заздалегідь блоки, починаючи з закладного (першого), подаються на побудовне місце. Як закладний приймають блок, початок формування судна з якого забезпечує мінімальний термін його побудови. У більшості випадків закладним є блок машинного відділення. Зварюють монтажний стик блоків тільки після закінчення усіх збиральних робіт по цьому стику. Блочний метод забезпечує широкий фронт робіт з найменшим часом находження судна на побудовному місці.
З технологією побудови нерозривно пов’язана організація виробництва. У наш час у суднобудуванні використовують три наступних методи організації виробництва при побудові суден: позиційний, поточно-бригадний і поточно-позиційний.
За позиційним методом здійснюється індивідуальна побудова судна на одному побудовному місці без їх переміщення. Бригади робітників, які виконали одні роботи, переходять до виконання інших робіт на тому ж судні.
Поточно-бригадний метод використовується у разі серійної побудови суден спеціалізованими робочими бригадами, які послідовно і ритмічно переходять з одного судна на інше, виконуючи закріплені за ними однакові на кожному судні роботи. Кожне судно залишається на своєму побудовному місці до спускової готовності.
Поточно-позиційний метод також використовується у разі серійної побудови суден на поточній лінії з переміщенням судна з одної позиції побудовного місця на іншу, через рівні проміжки часу, що дорівнюють такту випуску суден з цієї лінії. У даному випадку спеціалізовані бригади закріплюються за кожною позицією.
Слід відмітити, що найбільш раціональним методом організації серійної побудови більшості суден є поточно-позиційний, який дозволяє організувати ритмічне виробництво як на самих поточних лініях побудови суден, так і в заготівельних цехах заводу, максимально механізувати різноманітні роботи на спеціалізованих позиціях і ділянках.
Таким чином, можна відзначити, що сучасний стан техніки, технології і організації суднобудівного виробництва дозволяє використовувати на практиці різноманітні схеми побудови суден. Вибір такої схеми, що найбільш повно відповідає конструктивним особливостям судна, виробничим умовам заводу і заданій програмі випуску, повинен здійснюватися після аналізу її можливих варіантів. У наш час створена методика математичного моделювання схем побудови суден і розроблений алгоритм їх розрахунку, який дозволяє з використанням комп’ютерних технологій аналізувати можливі варіанти схеми по низці показників, у тому числі тривалості і трудомісткості побудови судна. Такі алгоритми зараз реалізуються в САПР суден.
Вибір варіанту схеми побудови суден залежить від великої кількості різних факторів, серед яких найважливіше значення має тип побудовного місця. Побудовним місцем називається площадка, яка спеціально обладнана для побудови судна і спускання його на воду. Залежно від положення судна, яке будується, всі побудовні місця поділяються на горизонтальні і нахилені. Найбільш вигідними є горизонтальні, оскільки порівняно з нахиленими вони мають такі переваги: розширюються можливості обладнання побудовних місць засобами механізації; спрощуються перевірочні і збиральні роботи; значно спрощуються роботи зі спуску судна на воду; з’являється можливість побудови елінга – спеціальної будови над побудовним місцем, яка дозволяє проводити роботи незалежно від метеорологічних умов.
Достатньо поширеним на заводах крупного суднобудування типом побудовного місця є будівельні доки (рис. ). Довжина сучасних доків досягає 500 м, ширина 70 м, глибина 14 м. Існують доки ще більших розмірів. Часто доки по довжині поділяються на дві частини водонепроникними затворами, що дозволяє одночасно будувати два судна. У першій частині доку, яка розташована ближче до акваторії, будується ціле судно, у другій частині – кормовий або носовий “острів” іншого судна.
На тих заводах, що будують середні і малі судна, досить поширені горизонтальні побудовні місця на рівні територіїї заводу. Вони можуть обладнуватися різними спусковими спорудами. У більшості випадків на цих заводах судна будують поточно-позиційним методом. Горизонтальне побудовне місце являє собою бетонну площадку, по якій прокладені рейкові шляхи. По ним за допомогою судновозних візків переміщуються судна, що будуються по позиціям поточної лінії. Для спускання суден на воду такі побудовні місця можуть обладнуватися: наливною док-камерою, передаточним плавучим доком, сліпом, вертикальним суднопідйомником, підйомним краном.
На протязі тривалого часу найбільш поширеним типом побудовного місця для побудови крупних і середніх суден був поздовжній нахилений стапель (рис. ). Кут нахилу стапеля виражається через тангенс tg b = H/L де H – висота стапеля, L – довжина стапеля. Середнє значення нахилу стапеля дорівнює 1/16 для стапелів довжиною до 200 м і 1/20 – 1/24 для стапелів більшої довжини.
Поздовжній нахилений стапель складається з двох частин – підводної і надводної. Є стапелі з так званим батопортом, який дозволяє осушувати підводну частину стапеля. Батопорт на плаву підводять до порогу стапеля і зводять кінцевими частинами в спеціальні заглиблення, виконаними у бокових стінках. Через отвори у батопорті його частково заповнюють водою і він сідає своїм днищем у заглиблення порогу. Після цього воду, що знаходиться в обмеженому ковші стапеля, викачують насосами.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.