У зв'язку із цим, як мети розвитку України, її регіонів і міст повинні бути не «благі побажання», а конкретна система цільових індикаторів економічної й соціальної ефективності держави, регіону й підприємства, що передбачена у всесвітніх стандартах системи національних рахунків ООН (SNA of UN) і Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (IAS).
У масштабах держави основним цільовим індикатором економічної ефективності може бути обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП = GDP) на душу населення країни (GDP per capita), для регіону (області й т.п.) – обсяг валового регіонального продукту (ВРП) на душу населення регіону, для міста – валового міського продукту (ВГП) на душу населення міста, для підприємства – величина повного чистого прибутку на одиницю спожитих для одержання цього прибутку фінансових ресурсів.
Для безприбуткових, але соціально значимих некомерційних організацій і установ (оборона, державне й місцеве керування, соціальна захист населення й т.п.) у якості цільового індикатора економічної ефективності може бути прийнято показник зниження собівартості в розрахунку на одиницю спожитих фінансових ресурсів.
Для досягнення всіх поставлених цілей необхідно оптимальне сполучення економічної волі юридичних і фізичних осіб з високопрофесійним загальнодержавним, регіональним, міським і корпоративним керуванням. Світовий досвід показує, що тільки команди професіоналів можуть забезпечити країну, регіони, міста, підприємства, організації й установі всіма видами необхідних ресурсів, домогтися всіх поставлених цілей.
2. Соціально-економічні інтереси населення регіону як один з головних критеріїв формування стратегії життєзабезпечення населення регіону
Глибинна сутність економічних інтересів розкривається у визначенні останніх, як внутрішніх властивостей господарюючих суб‘єктів, що одночасно є різними сторонами національних та регіональних виробничих відносин як єдність протилежностей [4, 5]. Отже, економічний інтерес виступає сполучною ланкою між суб‘єктами суспільного виробництва. Природно, що такий підхід до виявлення сутності економічних інтересів не обмежує сферу їх дії тільки зв‘язками на рівні “споживання – виробництво”. Він передбачає аналіз функціонування економічних інтересів і в самому виробництві, і в сферах розподілу, обміну, в тому числі на регіональному рівні.
Система інтересів, яка являє собою продукт, складовий елемент, відображення системи економічних відносин суспільства, так само об’єктивна, як і окремі економічні закони та економічні інтереси. Більш того, кожний окремий інтерес реалізується тільки в загальній системі. Тому пізнання системи економічних інтересів – передумова більш глибокого і всебічного пізнання окремих інтересів та механізму їх реалізації на національному і регіональному рівні. Складовою частиною системи економічних інтересів держави є регіональні економічні інтереси, тобто інтереси, що визначаються певною мірою усуспільнення, якщо виходити з методологічного посилання про взаємозв‘язок особливого, одиничного і загального .
Цільова спрямованість регіональних економічних інтересів пов‘язана з функціонуванням регіону, його постійним відтворенням і розвитком. Тому в умовах ринкових відносин основний соціально–економічний інтерес регіону полягає в досягненні стійких темпів економічного зростання для забезпечення гідного рівня життя населення. Реалізація цього інтересу пов‘язана з необхідністю структурної перебудови економіки, налагодження господарських зв’язків на міжрегіональному рівні, комплексного підходу до вирішення соціально–економічних проблем.
Соціально–економічні інтереси регіону включають в себе також необхідність забезпечення населення регіону робочими місцями, створення умов для покращення демографічної ситуації, розширення масштабів адресного соціального захисту населення, сприятливого інвестиційного клімату.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.