Розвиток і розміщення продуктивних сил України. Господарський комплекс України

Зокрема, рентабельність продукції промислових підприємств у 1998 р. порівняно з 1990 р. зменшилася з 16,8% до 6,3%, частка збиткових підприємств зросла відповідно з 2% до 54%. Знос виробничих основних фондів у промисловості в 1998 р. становив 48,8% (у середньому по господарству - 45,9%, в сільському господарстві - 39,3%, будівництві - 50,8%).

Технічний рівень виробництва також або погіршується, або поліпшується дуже повільно (табл. 26).

Таблиця 26

Деякі показники технічного рівня виробництва, %

З підвищенням цін на енергоносії в машинобудуванні питома вага енергоносіїв у собівартості продукції зросла з 5- 6% до 30 - 50%, що у 10-20 разів вище порівняно із зарубіжними аналогами. Практично рівень розвитку усіх галузей промисловості відстає від світового технологічного рівня високорозвинених країн. Наприклад, методом безперервного

145

розливу у нас виробляється лише 10% сталі (в Японії 100%), коефіцієнт глибини переробки нафти на НПЗ України в середньому становить 56%. що на 25-35% менше від західних стандартів; максимальний вихід цукру з 1 т цукрових буряків на цукрових заводах України - 76.7%, а за європейським стандартом – 84,4%-85%. З 1991р. в економіку України вкладено понад $2,5 млрд іноземних інвестицій. Цього, звичайно, недостатньо. Нині зростають капітальні вкладення в промисловість — харчову, машинобудівну та інші (раніше до 80% інвестицій припадало на торговельний комплекс). Через брак коштів на внутрішні інвестиції потрібно проводити більш активну інноваційну й інвестиційну політику у сфері залучення іноземного капіталу. Є багато створених спільних підприємств, які функціонують набагато ефективніше за вітчизняні.

Незважаючи на труднощі, пов'язані із структурною перебудовою промисловості, Україна залишається на світовому ринку постачальником залізної і марганцевої руд, прокату, чорних металів, сталевих труб, глинозему, транспортних засобів (суден, вантажних вагонів, автомобілів), продукції електротехнічного й енергетичного машинобудування, окремих видів верстатів і приладів, мінеральних добрив, соди, цементу та ін.

З продовольчих товарів експортуються на ринок СНД, країн Балтії макаронні вироби, сіль, олія, овочеві і фруктові консерви, соки, вина, горілчані, кондитерські та м'ясо-молочні вироби. Подальший розвиток промисловості відбуватиметься з неодмінним розширенням обсягів приватизації та впровадженням нових форм організації виробництва (концернів, акціонерних товариств, приватних і спільних підприємств, холдингових компаній та ін.) (табл. 27).

Як видно з табл. 27, у промисловості України переважними є: колективна форма власності (частка підприємств з цією формою власності у загальній кількості підприємств галузі становить 82,4%, обсяг їх виробництва у загальному обсягу виробництва даної галузі - 52,1%), власність акціонерних товариств (відповідно 69,2% і 57,0%) і держава (16,3% і 30,5%). Відповідні частки приватної власності поки що дуже низькі (1,0% і 0,2%), а власності іноземних підприємств сягають лише 0,3% і 0,1%.

Найбільша частка державного сектора - в електроенергетиці (50,6% і 69.0%), паливній промисловості (81,8% і 54,4%)), кольоровій металургії (24,1% і 14.1%). Колективна форма власності переважає в легкій, деревообробній, харчовій промисловості, чорній металургії, промисловості будівельних матеріалів, скляній та фарфоро-фаянсовій галузях. Форма власності акціонерних товариств поки що є найефективнішою. Ефективність виробництва в державних підприємствах енергетики, чорної металургії, хімічної промисловості, машинобудування, будівельної індустрії та деяких інших галузях залишається кращою.

Приватна власність найпоширеніша в хімічній, борошномельній