Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Шрифтові технології», страница 7

Для цих цілей можна використовувати наступні засоби: глобальні й локальні розмічальні лінії, глобальні й локальні хінти (пари ліній, що знаходяться на певній відстані), сітку зі змінюваним кроком, маску будь-якої форми й растрові підкладки. До всіх елементів розмітки (рисунок 2.1), крім растрових підкладок, можливе «прилипання» точок, що утворюють контури символів.

Глобальні елементи розмітки можуть з'являтися у всіх символах шрифту, тим самим дозволяючи визначати спільні для декількох символів рівні. Положення глобальних розмічальних елементів (лінійок, хінтів і сітки) щодо кожного символу можна точно визначати. Наприклад, передбачаються різні набори глобальних лінійок для прописних і рядкових символів.

Коли будуть побудовані контури символів, при переміщенні глобальних або локальних хінтів, точки, пов'язані з ними, теж будуть переміщатися. Ця властивість особливо зручна для зміни деяких параметрів шрифту, наприклад, розміру оптичного напливу або положення середньої лінії. Точна розмітка подібних елементів глобальними хінтами дозволить змінювати їхнє положення у всіх символах одночасно.

B системі FontLab символи зберігаються й відображаються так само, як це прийнято у форматі Type 1, і виходить, що для опису контурів використовуються вектори й криві Безьє третього порядку. Редагування контурів відбувається шляхом переміщення опорних точок, послідовність яких і окреслює контури.

Наявність у кривих Безьє контрольних точок, що не лежать на контурі, затрудняє роботу шрифтових художників. Для того щоб усунути цей недолік, у програмі FontLab застосовується метод редагування контурів без використання опорних точок. Тобто можна змінювати форму контуру не тільки переміщаючи точки, але й безпосередньо змінюючи контур, захоплюючи його за будь-яку точку. При цьому положення кінцевих точок векторів і контрольних точок кривих визначається автоматично, разом з автоматичним контролем за збереженням гладкості контуру в місцях сполучення графічних примітивів.

Сполучення можуть бути трьох типів: кутові (гладкість не контролюється), гладкі й фіксовані. Фіксований метод сполучення при редагуванні контуру переміщенням опорних точок нічим не відрізняється від гладкого, а при вільному редагуванні напрямку контрольних векторів кривих фіксуються, що дає гарантію збереження основних властивостей символів.