Ознайомлення з різними видами пристроїв до металорізальних верстатів. Складання завдання на проектування технологічної оснастки, страница 2

Настановні елементи, на які діють сили затиску чи різання називаються головними. Тобто основними. Інші – орієнтуючими, або допоміжними.

Настановні деталі пристосувань служать для установки на них базових поверхонь оброблюваних деталей.

Основні опори жорстко закріплені в пристосуванні і визначають положення оброблюваної деталі в робочій зоні верстата відносно ріжучого інструменту.

Число опор у пристосуванні повинно бути не більше шести для правильної орієнтації деталі.

Допоміжні опори використовують не для базування, а для підвищення стійкості і жорсткості оброблюваної деталі в пристосуванні при обробці. Їх підводять до деталі і закріплюють, таким чином вони стають допоміжними жорсткими опорами.

Опори основні бувають: постійні, регульовані, та плаваючі.

Постійні – це опорні пальці, штирі та пластини :

Для базування заготовок з необроблюваною плоскою головною базуючою поверхнею інколи замість указаних опор, застосовують регульовані опори,  щоб була можливість змінити висоту опор відповідно до величини припуску у заготовок різних партій.

Бувають самовстановлюючі, плаваючі та підводящі опори.

Опори для встановлення заготовок по циліндричним поверхням  це – призми, втулки, кільця.

При встановленні заготовки отворами - застосовують  настановні пальці – циліндричні та зрізані.

При обробці валів, труб і других циліндричних деталей часто застосовують установку на конічну поверхню, тобто установку на центрові отвори, гнізда або фаски.

Призми– для циліндричних поверхонь.

Установка на два циліндричні отвори з паралельними осями і перпендикулярну їм площину.

Ця схема базування застосовується для обробки деталей малих і середніх розмірах типу корпуса, плити, рами і картерів.

4.2 При установці заготовок у пристосуванні виникають похибки базування.

Рисунок 1 - Схема для визначення кута перекосу  деталі при встановленні отворами на два пальця відносно вісі О₁ О₂

Похибка базування – це відхилення фактично досягнутого положення заготовки або виробу при базуванні від того, що вимагається. Ця погрішність має місце при різниці граничних відстаней вимірювальної і установчої бази заготовки; вона не є абстрактною величиною, а відноситься до конкретного розміру при даній схемі.

Розрізняють допустиму [ε_б] і дійсну Е_{б дійсн.} (розрахункову) похибку базування.

Визначають допустиму по формулі (1) із  /2, с. 17/   приблизно

                              [ε_б]=Т- ω                                                                (1)

де: Т – поле допуску, яке позначене на кресленні, відповідного розміру;

      ω – точність обробки, яку отримують при виконанні даної операції без обліку похибки базування (її можна приймати по таблицям з довідників при середній точності обробки).

4.3 Похибка базування при установці заготовки, наприклад по двом отворам на два установочні пальця (циліндричний і зрізаний), виникає через зазори в з'єднаннях пальців і отворів і дорівнює кутовому зміщенню (перекосу) а заготовки (рисунок 1). Визначення найбільшого можливого кута перекосу проводиться по формулі (2)  із  /2, с. 31/   

                                                        

;                                               (2)                  де S_{max 1}; S_{mах 2} - найбільші зазори в з'єднанні отвору і пальця в кожному із з'єднань;

L- відстань між центрами отворів (пальців).

При такому базуванні зрізаний палець повинен бути розташований так, щоб його велика діагональ була перпендикулярна лінії, що з'єднує центри  пальців (рисунок 1).

5 Хід роботи

5.1     Ознайомитись з   правилами з охорони праці та інструкцією по проведенню роботи.

5.2 Одержати завдання від викладача  (Додаток А).     

5.3 Ознайомитися і коротко записати теоретичні відомості.

5.4 Ознайомитись з рисунком по заданому варіанту; перенести в звіт і виконати практичну роботу для свого варіанту завдання, зробивши в звіті відповіді на запитання завдання 1, а потім на завдання 2.