Полтавський комітет РСДРП в період з 6 по 9 січня 1914 року випустив прокламацію, в якій закликав робочих до страйку в день роковини "кривавої неділі".
27 квітня 1914 року були заарештовані члени Полтавського комітету ГСДГП Гегечкорин, Нужний, Могильний, Сачко. У них конфіскували 534 екземпляра листівок, які призивали до святкування 1 травняю
19 травня 1914 року почалось І світова війна.
Уряд готувався до боротьби з можливими страйками на залізниці.
В 1915 році буржуазія створила в ряді міст військово-промисловий комітет, щоб допомогти у веденні війни і відволікти народ від участі в страйковому русі.
В кінці квітня 1916 року, обурені черговим пониженням заробітної плати, залізничники почали страйкувати.
19 травня 1916 року 5 делегатів на чолі з Г.Н. Покорним хотіли провести спільні збори в майстернях , але начальник майстерень погодився на переговори лише на початку червня.
Центром політичного життя міста у 1917 -му, як і в 1905-му, знову стала "канава" Полтавських паровозних майстерень. Там щоденно, а іноді й кілька разів день, проводилися мітинги та збори.
18 березня загальні збори Ради робітничих та солдатських депутатів ухвалили ввести 8-годинний робочий день на всіх підприємствах Полтави. Надійною опорою Ради були залізничники. Газета "Пролетарій" писала, що "вони утворюють найбільш згуртовану і розвинену масу - єдину реальну силу в Полтаві".
4. На тій далекій громадянській
У роки Громадянської війни бойові дії велися, в основному, вздовж залізниць. Перевагу мав той, хто міг швидко перекинути свої сили та резерви, вберегти полотно від ушкоджень. Так виникла необхідність у створенні бойових загонів для ремонту колії, мостів, паровозів. На
Полтавському залізничному вузлі теж створили таке формування із 200 чоловік. Начальником ешелону був призначений слюсар майстерень В.С. Шуляк.
15 квітня 1918 року біля станції Якимівка майже всі бійці загинули в нерівному бою, або потрапили в полон і були розстріляні білогвардійцями.
29 квітня німецьке командування розігнало Центральну Раду і замінило її урядом гетьмана Скоропадського.
Адміністрація майстерень поспішила відгукнутися на наказ хазяїв, об'явивши, " що не тільки спільні, але і цехові збори забороняються під загрозою суворих покарань".
5 червня Полтавські паровозні майстерні отримали наказ про нові форми оплати праці з початку поточного місяця. Зарплату усім працівникам було зменшено на 50 рублів. Із депо звільнили 150 чоловік. Потім прийшов наказ про звільнення з 1 липня 600 залізничників, прийнятих на роботу в 1917-1918 р.р. Щоб підтримати їх, усі інші почали працювати по 3 дні в тиждень позмінне, аби не дати викинути за ворота своїх товаришів.
11 грудня 1919 року в місто ввійшли повстанці і регулярні війська Червоної Армії.
Закінчилася громадянська війна. Партія більшовиків закликала робітників вперед, до світлого майбутнього.
5. Майстерні стали заводом
Головним завданням у відновленні транспорту був ремонт паровозів та вагонів.
Ленінські укази впроваджували в життя перші комісари майстерень: Е. Я. Омелюченко, В. І. Баскевич.
Велику турботу комуністи проявляли про підростаюче покоління. В майстернях працювало багато молоді. У вересні 1920 року, по розпорядженню Південної залізниці, була утворена дворічна школа ремісного учнівства, реорганізована в 1922 році в школу ФЗУ з чотирирічним терміном навчання.
У травні 1924 року продуктивність майстерень досягла 70 % довоєнного рівня. Поступово налагодилось постачання матеріалів та сировини. До цього часу було закінчено будівництво просторого залізобетонного паровозоскладального цеху. Перебралася в нове приміщення і котельня.
В 1926 році почалося відновлення та поповнення технічного обладнання цехів.
В березні 1926 року середня вартість капітального ремонту паровозу була 17179 карбованців, а через рік -16599 карбованців.
Зменшився простій локомотивів у цехах з 60,7 до 57,3 календарних днів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.