Ознайомлення з виробничим підприємством де здійснюється технологічна практика. Здобутки трудового колективу підприємства

Страницы работы

Содержание работы

1 Ознайомлення з виробничим підприємством де здійснюється технологічна практика

1.  Вступ

ВАТ "Тепловозоремонтний завод" - одне з найпотужніших ремонтних підприємств країни і країн Співдружності. Має більше 20 цехів, які розміщені на площі близько 26 га.

Завод був заснований у 1871 році, як акціонерне товариство «Головні паровозні майстерні».

Форма власності на підприємстві змінювалася кілька разів.

Двічі був реконструйований; Підприємство було повністю відновлено після  розрухи Великої Вітчизняної війни.

У 1949 році Указом Президії Верховної Ради СРСР підприємство було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Сьогодні Тепловозоремонтний завод - надійний діловий партнер галузевих підприємств СНД, Європи, Азії.

Спеціалізується на ремонті пасажирських тепловозів ТЕП70, М62, 2ТЕ116, ТЕМ7 та ТГМ6А

Великим попитом у залізничників України, Росії, Монголії, Естонії користуються запасні частини, випуск яких - один з пріоритетних напрямків у розвитку підприємства.

Здобутки трудового колективу підприємства неодноразово були відзначені престижними національними та міжнародними нагородами.

У 2004 році Міжнародна кадрова академія нагородила ВАТ «Тепловозоремонтний завод» Орденом Пошани.

2. Паровозні майстерні

В 1868 році російське акціонерне товариство почало прокладати лінії від Харкова до Кременчука. Спорудження першої залізничної дороги було великою подією для аграрної Полтавщини. Приток дешевої робочої сили, основну масу якої складали збіднілі селяни, сприяв швидкому будівництву. Насипалося земляне полотно., Возводилися вокзали, мости, сторожеві будки. Скрізь господарювала тяжка ручна праця.

1 серпня 1870 року почався рух на ділянці Полтава-Кременчук, а 15 травня 1871 року на ділянці Полтава-Харків. 26 березня 1872 року до магістралі приєдналася вітка від Кременчука до Крюкова з мостом через Дніпро, 1 травня -Крюково- Єлизаветська лінія.

В серпні 1873 року вступив в експлуатацію відрізок магістралі, який з'єднував Знаменку з Миколаєвом. Таким чином, усі грузи із середньої смуги Росії могли перевозитися в Миколаївський порт.

Нова залізниця отримала назву Харково-Миколаївська. Вже з перших днів експлуатації з'явилася необхідність в ремонті рухомого складу.

На станції Полтава спорудили для цього два приміщення -   цегляний та дерев'яний сараї, де одночасно могли виконувати ремонт 9 паровозів і 8 вагонів. Потім недалеко від вокзалу засипали частину  великого болота   і побудували ще кілька   виробничих   приміщень.   Так   з'явився   наш   завод   -      перше   велике підприємство в Полтаві, яке називалося тоді-Головні паровозні майстерні.

Документи та спогади дають уявлення про становище робітників за часів царизму: виснажуючий робочий день, низькі розцінки, штрафи, примітивні механізми, травми.

З 1874 року ремонт вагонів передається Крюковським майстерням, а в Полтаві переключаються на відновлення локомотивів. Паровозні майстерні мали 5 відділів. В паровозоскладальному одночасно переміщувалося 23 потяга і 6 тендерів, а інші локомотиви ремонтувалися на відкритих коліях.

Ніяких механізмів, крім декількох ручних домкратів, не було. Капітальний ремонт машини продовжувався від 100 до 190 днів.

В паровозоскладальному відділенні знаходилось двоповерхове приміщення, для контори начальника майстерень, креслярської, комори, лампової, комори для приготування та зберігання фарб. В вечірню годину будівля освітлювалась керосиновими лампами.

Механічне відділення складалося із маленької кімнати майстра та комори для     зберігання точильних каменів.

Котельня та медична освітлювалися керосиновими лампами з циліндрами, а джерелом тепла слугували горни.

До ремонту надходили паровози заводів Кеслера, Едварда, Мальцева, Болдвіна, Струве. Це були маломощні локомотиви, які розвивали невелику швидкість.

В 1903 році в паровозних майстернях з'явились два соціал-демократичних гуртка, куди входили П.Т. Носенко, М.Г. Капустянський та інші. Передові працівники вивчали марксиську літературу, створювали масівки.

В кінці 1904 року в Полтаві діяла міцна соціал-демократична організація, на чолі якої   були працівники залізної дороги.

3. У вирі революції

Царський уряд продовжував наступати на права працівників. В квітні 1908 року в паровозних майстернях значно зменшується кількість робочих днів, а також і зарплата.     

Масові арешти та звільнення найбільш активних працівників. Потрібно було практично заново створити партійну групу і масові організації.

Діяльність більшовиків вузла привернула увагу охорони. 12 червня 1909 року багато працівників було заарештовано.

Уряд побоювався виступів робочих, а особливо паровозників. В кінці 1910 року в майстернях  працювало 892 чоловіка. Трохи виріс об'єм роботи. Безсистемність розташування будівель ускладнювало рух внутрішнього транспорту.

Всі горни в ковальських цехах працювали від ручних міхів.

Територія підприємства вночі освітлювалася керосиновими лампами та ліхтарями.

Приміщення були низькі та тісні, обладнані застарілою технікою.

Під керівництвом городської партії, групи більшовиків майстерень вирішили відмітити   1 березня 1912 року випуском листівок з протестом проти нового злодіяння царських   прислужників. Але за декілька днів поліція знайшла гектограф і текст прокламації,   підготовленої до друку. Послідували арешти.

Похожие материалы

Информация о работе