Ознайомлення з виробничим підприємством де здійснюється технологічна практика. Здобутки трудового колективу підприємства, страница 10

Фрезерні верстати: 6Р82, 6Р12, ГФ2171Ф3, 6Р12Ф3.

Спеціальні токарні гідрокопіювальні верстати: РТ334, РТ338, 15732.

Агрегатні верстати: АМ, СМ.

Універсальне пристосування купується на стороні, а спеціальне виробляється на заводі.

Серед  верстатів токарної групи має велике значення дільниця верстатів з ЧПК. Щоб ефективно застосовувати верстати з ЧПК при обробці малих партій деталей у першу чергу потрібно намагатися зменшити затрати на підготовку виробництва, тобто на підготовку керуючих програм.

При розробці програм для верстатів з ЧПК необхідно кожного разу встановлювати траєкторію руху відносно заготовки, режими різнання, допоміжні рухи.

Дільниця включає два види ЧПК: НЦ31 та 2Р22 ЧПК. Електроніка НЦ31 призначена для керування токарним верстатом із вхідним приводом подач і імпульсним датчиком зворотного зв’язку. Пристрій забезпечує контурне керування з лінійною, та лінійно-круговою інтерполяцією.

Обробка програм виконується за допомогою спеціальних циклів. Кожен цикл включає в  себе певні команди обробки.

ЧПК 2Р22 є більш вдосконаленим та простим, так як має менше число циклів, що дозволяє значно скоротити час на розгрузку керуючої програми.

Оператор, що працює на токарному верстаті з ЧПК повинен знати токарну справу, уміти складати програми, корегувати інструмент, вміти користуватися вимірювальними пристосуваннями.

Перед початком роботи вводиться програма обробки даної деталі, установлюється необхідний ріжучий інструмент.

Щоб запустити верстат в автоматичному режимі обробки, необхідно зробити прив’язку інструмента до торця деталі. Прив’язка виконується в ручному режимі.

У процесі обробки спостерігається знос інструменту, тому інструмент періодично корегують.

2.5 Ознайомлення з технологією збирання деталей та роботизація збірних робіт

Етапи проектування технології збирання машин:

1)  Вибір вихідних даних (збірне креслення, технічні умови його використання, програма випуску деталей)

2)  Конструкція виробу і технологічний контроль збірного креслення і технічних умов

3)  Складання технологічних схем збирання

4)  Визначення типу виробництва (одиничне , масове або серійне)

5)  Організаційна форма зборки

6)  Складання маршрутної технології загальної та вузлової зборки

7)  Вибір схеми базування (з урахуванням забезпечення заданої точності зборки, зручності її виконання, спрощення пристосувань, обладнання та транспортних засобів, а також надійного збирання деталей)

8)  Нормування часу збірних операцій

9)  Визначення типу збірного обладнання, оснащення та підіймально-транспортних засобів

10)Розробка операційної технології збирання

11) Повинні бути документи, які фіксують технологічні розробки (маршрутна  карта, операційна карта, технологічна інструкція, комплектуюча карта, відомість оснащення, відомість технологічних документів)

12) Потрібні критерії техніко-економічної оцінки різних варіантів технологічних процесів збирання (абсолютні та відносні критерії)

13) Типові та групові технології процеси збирання

14)Контроль якості збирання виробів

15) Випробування збірних робіт (контрольні та спеціальні)

Роботизація збірних робіт

Промислові роботи (ПР) – основний, швидкопереналагоджувальний і перспективний засіб автоматизації збірних робіт. Їх застосовують для підвищення продуктивності праці та якості продукції в збірних цехах, покращення умов праці збиральників та підвищення гнучкості виробництва. ПР дозволяє вивільнити людей від виконання небезпечних та шкідливих робіт, від виконання монотонних, постійно повторювальних операцій, а також фізично важких, швидковтомлюючих збиральних операцій.

Роботи застосовуються на операціях загального та вузлового збирання виробів, на окремих робочих місцях, обладнаних у вигляді робототехнічних комплексів (РТК), вмонтованими у  збірний конвеєр, змонтованими в збірні полу автомати та автомати.

 Характерні роботи, що виконують ПР в збиральних цехах:

-  загрузка та вигризка автоматів, конвеєрів, автоматичних та напівавтоматичних ліній;

-  встановлення деталей і вузлів у заданому положенні по технологічним базам;

-  фарбування виробів методом розпилювання;

-  транспортування і складання деталей та вузлів;