Класифікація способів виготовлення відливків, страница 5

        Контроль марки конструкційного матеріалу та його фізико-механічних властивостей полягає у визначенні їхньої відповідності вимогам чинних стандартів. Методика та засоби для їх виконання вказані у державних стандартах. Обсяг випробувань визначають за

вимогами робочого креслення для заданої заготованки. Наприклад,

хімічний склад матеріалу виливків звичайно визначають для одного – трьох виливків, взятих з партії виливків, виготовленої з матеріалу одного розтоплення. Хімічний склад кованок визначають для однієї – трьох кованок, виготовлених з одного куска сортового прокату чи з однієї партії виливків. Фізичні та механічні властивості матеріалів заготованок також визначають з урахуванням умов, що можуть вплинути на їх зміну. Тому зразки для випробувань вибирають з партії заготованок, виготовлених з одного розтоплення, одного прутка сортового прокату, одночасно оброблених термічно, хімічно тощо.

        Якість поверхневих шарів заготованки характеризують дві групи параметрів: геометричні (хвилястість, субмікронерівності, шорсткість поверхні) та фізико-механічні (хімічний склад, мікроструктура, твердість, залишкові напруження тощо). Якість поверхневих шарів зумовлена властивостями матеріалу та технологією виготовлення заготованки. Наприклад, після термохімічного оброблення заготованки її поверхневий шар має інший1 хімічний склад і структуру ніж основа. Після гарячого кування чи штампування на поверхні заготованки з’являється циндра, а після холодного ОМТ поверхневий шар має наклеп. Виливки з чавуну, отримані у сталих формах, можуть мати відбілений поверхневий шар, а сталеві кованки, що нагрівались в атмосфері зі значним вмістом кисню, - зневуглецьований.

        Для забезпечення необхідної якості поверхневих шарів заготованки у виробничому процесі передбачають виконання відповідних операцій. Наприклад, для зменшення чи усунення циндри та зневуглецьованого шару нагрівання заготованок виконують в атмосфері зі зменшеним вмістом кисню, а відбіленого шару для чавунних виливків позбуваються шляхом їх термохімічного оброблення тощо.

        Геометричні параметри якості заготованок тісно пов’язані зі способами їх отримання, якістю технологічного устаткування та спорядження. Наприклад, високу якість поверхонь виливків отримують у сталих металевих формах під тиском, у формах з витоплюваними моделями, в оболонкових, шишкових формах, електрошлаковим перетопом тощо. Високу якість поверхонь мають холодноштамповані та пресовані заготованки, отримані ОМТ, кованки, виготовлені прокатуванням, штампуванням на КГШП, КГМ, ротаційно та радіально-кувальних машинах, гідравлічних пресах, штампуванням з витискуванням та прошиванням, у рознімних матрицях; волочінням, карбуванням, калібруванням тощо.

        Високу якість поверхонь мають заготованки, виготовлені пресуванням з металевих і неметалевих порошків та полімерних

матеріалів.

        Якість складаних та зварюваних заготованок визначається якістю їх складових частин (виливки, кованки, прокат) та параметрами якості з’єднань. Часто якість зварюваної заготованки залежить від якості зварного шва та зони близької до нього. здебільшого їх міцність нижча від міцності основного металу.

        Дефектами таких заготованок можуть бути шпаристість, жолоблення, недостатня міцність матеріалу тощо, які важко чи зовсім неможливо усунути подальшим обробленням.

         Види контролю у виробництві заготованок і класифікація контрольно-вимірювальних засобів.

        Контроль якості виробів здійснюють працівники виробництва і служб технічного контролю. Основні види контролю встановлені державними стандартами. Залежно від місця виконання розрізняють стаціонарний контроль, що здійснюється на спеціально відведених місцях контролю, та рухомий контроль безпосередньо на робочих місцях виконання технологічних операцій.

        За повнотою охоплення та часом виконання контроль є суцільним і відбірковим, безперервним і періодичним, а залежно від стадії виробничого процесу – вхідним, операційним, приймальним, інспекційним і статистичним.

        Контроль якості заготованок залежно від характеру виробництва здійснюють універсальними, спеціальними, автоматизованими та автоматичними контрольно-вимірювальними засобами. За ступенем впливу на виробничий процес автоматичні контрольно-вимірювальні засоби є пасивними та активними.

        За способом перетворення вхідних сигналів контрольно-вимірювальні засоби поділяють на механічні, електричні, оптичні, магнітні, пневматичні тощо; а за видом вихідної інформації – на аналого-цифрові, зображувальні, реєстру вальні, сигналізаційні, регулювальні, з уніфікованими сигналами тощо.

        Широко застосовують у виробництві заготованок такі методи неруйнівного контролю, як магніто-порошковий, люмінесцентний, ультразвуковий, рентгено- та гама дефектоскопічний тощо.

        Контроль якості заготованок – це перевірка сировини та вихідних заготованок, виконання технологічних операцій та готових заготованок. Обсяги контролю залежать від умов виробництва, стабільності параметрів якості сировини та вихідних заготованок і вимог, що ставляться до якості заготованок.       

Литература

1. Боженко Л. І., Технологія машинобудування. Проектування та виробництво заготованок: Підручник. – Львів: Світ, 1996. – 368 с.;

2. М. Е. Дриц, М. А. Москалев - Технология конструкционных материалов и материаловедение: учебник для машиностроительных вузов – М.: Высш. шк., 1985. – 433 с., ил.