Психологія управління людськими ресурсами. Управління людськими ресурсами як психологічна проблема

посилення конкурентної боротьби, формування глобально інтегрованих ринків;

2.  широке висвітлення досягнень “досконалих компаній”, підвищення рівня освіти працівників;

3.  послаблення впливу профспілок у багатьох промислово розвинутих країнах;

4.  зростання ролі людського чинника в управлінні.

Управління людськими ресурсами передбачає ефективне використання персоналу, спрямоване на підвищення результатів діяльності організації.

Психологія управління людськими ресурсами – галузь знань і практичної діяльності, завданням якої є врахування і ефективне використання психологічних особливостей і можливостей людей з метою підвищення задоволеності працівників роботою і результатів діяльності організації.

Систему управління людськими ресурсами утворюють такі галузі:

§  вплив на працівників (залучення їх до обговорення та прийняття рішень);

§  організація потоків людських ресурсів (відбір, підготовка, розвиток, звільнення з посади);

§  робочі схеми (схема виконання робочих завдань, стилі керівництва);

§  система винагород (оплата праці, преміювання).

Одним із чинників послідовної заміни керівників вищої ланки спеціально підготовленими співробітниками організації з дотриманням принципу спадкоємності є планування людських ресурсів. Роль психології при цьому виявляється не тільки у вимірюванні, оцінюванні особистих якостей претендентів на керівні посади, а й у прогнозуванні, проектуванні, формуванні кадрових змін в організації.

Робота з персоналом передбачає:

§  пошук для організації нових співробітників, розстановку кадрів,

§  вивчення й аналіз їх просування по службі,

§  формування резерву кадрів,

§  створення системи атестації, освіти і навчання.

Профвідбір пов’язаний з такими категоріями праці, як профпридатність і психологічні професійно важливі якості.

Профпридатність – сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досягнення нею за наявності спеціальних знань і вмінь прийнятної ефективності праці.

Психологічні професійні якості – якості індивіда, які безпосередньо стосуються трудового процесу і впливають на його ефективність.

Суттєвий вплив на професійний розвиток персоналу здійснює оцінювання їхньої діяльності, що передбачає зіставлення наявного рівня з тим, що потрібен.

Оцінювання діяльності персоналу – систематичне вивчення процесу праці й досягнень керівників та підлеглих.

Основна мета оцінювання – підвищення якості праці, і рівня професійного розвитку співробітників.

Отже, ефективне управління організацією, спрямоване на підвищення продуктивності праці, зростання її іміджу, неможливо без урахування та використання психологічних особливостей і можливостей працівників. Такий підхід до проблеми набув актуальності і поширення в сучасному діловому світі.

7.2 Психологічні особливості освіти, навчання

та формування управлінських кадрів

У постіндустріальному суспільстві знання, інформація є важливою  продуктивною силою. Це у нових вимірах актуалізує проблему інтелекту, ділової кваліфікації кадрів.

Нині більшість перетворень в організаціях є результатом впровадження нових систематичних, спрямованих на зміну стратегічних орієнтирів організації, освітніх технологій.

Основні тенденції сучасної освіти пов’язані з її гуманізацією і характеризуються переходом від традиційних форм освіти та навчання до безперервної професійної освіти. Навчання за таких умов розглядають як цілісний процес безперервного розвитку особистості.

Сучасні вимоги до підготовки управлінських кадрів пов’язані з переосмисленням управлінської діяльності з позицій соціально-економічної та морально-психологічної ситуації в країні.

Освітньо-навчальні програми, як і комп’ютерні технології та інші інновації, є унікальними нововведеннями організації. Впроваджують їх задля забезпечення розвитку організації, підвищення продуктивності праці, вироблення у персоналу навичок людських відносин, уміння формувати команди, розв’язувати конфлікти, приймати рішення, вести переговори тощо.

Ефективність навчання управлінських кадрів забезпечують такі соціально-психологічні чинники:

1.  Розв’язання у процесі навчання реальних практичних проблем. За таких умов навчання поєднується з творчим розв’язанням проблем