Розробка заходів на окремих ділянках дороги. Організація дорожнього руху на підйомі

6 РОЗРОБКА ЗАХОДІВ НА ОКРЕМИХ ДІЛЯНКАХ ДОРОГИ

6.1 Організація дорожнього руху на підйомі

На ділянці 431км+000м – 432км+000м розташовано підйом з повздовжнім ухилом 50‰ протяжністю 500м. Згідно [2], існують нормативні обмеження на характеристики підйомів і спусків на дорогах різних категорій (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 – Граничні довжини підйомів і спусків

Згідно табл. 6.1 можливо зробити висновок, що існуючий підйом перебільшує нормативи по довжині. Для ліквідації наслідків погіршення умов руху на даному підйомі слід розглянути доцільність організації додаткових смуг руху.

При облаштуванні додаткової смуги виділяють наступні параметри [20]: зону переходу від двох до трьох смуг (); мінімально припустиму довжину смуги перед підйомом при заданих інтенсивності і складі руху; зону обмеження виходу з додаткової смуги на швидкісну смугу в межах підйому (); ділянку смуги за підйомом, що потрібна для розгону автомобілів, які рухаються повільно і їх влиття в загальний потік (); зона переходу від трьох до двох смуг () (рис. 6.1).

Рисунок 6.1 – Схема додаткової смуги на підйомі

Зона переходу від двох до трьох смуг визначається за формулою:

,                                               (6.1)

де  - швидкість руху перед підйомом, км/год. Приймаю .

Довжина смуги перед підйомом () визначається за формулою [20]:

,                                             (6.2)

де  - втрати часу автомобілями, що швидко рухаються в черзі перед підйомом, с. Визначається по номограмі [20] на основі інтенсивності руху за годину і значення повздовжнього ухилу. Для інтенсивності 370 авт/год (добова – в прямому і зворотньому напрямку – 7380 авт/доб – див. розділ 1) і повздовжнього ухилу 69‰ – складає ;

 - швидкість руху автомобілів, що швидко рухаються, м/с. Приймаю ;

 - швидкість автомобілів, що рухаються повільно, м/с. Приймаю  [20].

Довжина зони обмеження виходу з додаткової смуги на смугу основного потоку () визначається за формулами:

  при ,                                    (6.3)

  при ,                                    (6.4)

де  - довжина підйому, м. В нашому випадку . .

Довжина ділянки за підйомом () визначається за графіком витрат і втрат від затримок руху [20] . Згідно цього графіку приймаємо .

Зона переходу від трьох смуг до двох () визначається за формулою [20]:

,                                             (6.5)

де  - ширина додаткової смуги, м. Приймаю ;

 - кут переходу від трьох до двох смуг, ⁰. Приймаю  [20].

6.2 Покращення оглядності на перетинаннях

При дослідженнях дорожнього руху було визначено декілька місць перетинання з дорогою (див. розділ 1). Для зменшення аварійності на перетинаннях слід забезпечити необхідну відстань бокової оглядності (рис. 6.2).

Відстань бокової оглядності визначається за формулою [15]:

,                                (6.6)

де  - швидкість руху, м/с. Приймаю для населених пунктів , для ненаселених - ;

 - тривалість орієнтування водія, с;

 - час реакції водія, с. Приймаю  [15];

 - характеристика експлуатаційного стану гальмівної системи автомобіля. Приймаю  [15];

 - повздовжній ухил (при спуску з мінусом);

 - відстань від автомобіля, що зупинився до кромки проїзної частини дороги, що перетинається, м. Приймаю  [15].

Рисунок 6.2 – Схема визначення відстані бокової оглядності

Тривалість орієнтування водія визначається за формулою:

,                                     (6.7)

де  - найменша тривалість орієнтування в оптимальних умовах (для автомобільних доріг – 1,4с, для населених пунктів – 1,8с);

 - коефіцієнт, що враховує наявність автомобілів, що стоять на обочинах дороги, яка перетинається (якщо зупинка або стоянка автомобілів в межах перетинання дозволяється - , при забороні - );

 - коефіцієнт, що враховує щільність руху на дорозі, що перетинається. Визначається по табл. 6.3 [15];

 - коефіцієнт, що враховує інтенсивність руху на дорозі, з якої визначається відстань бокової оглядності. Визначається по табл. 6.3 [15].

Таблиця 6.2 – Значення коефіцієнту