Аналіз конфліктних точок, визначення складності та небезпеки перехрестя, ймовірної кількості дорожньо-транспортних подій (ДТП) на перехресті

перетинання потоків прямого напрямку і лівого повороту та якщо головна дорога має роздільну смугу коефіцієнт  відносної аварійності треба помножити на 3,5, а якщо при цьому немає роздільної смуги, то на 4,5.

Загальний ступінь небезпечності перехрестя визначається за формулою

,                                             (4.2)

де і – кількість конфліктних точок на перехресті.

Після цього розраховується ступінь небезпечності перехрестя в цілому K_а, яким оцінюється рівень забезпечення безпеки руху на перехресті

,                                       (4.3)

де N_сум - сумарна інтенсивність руху всіх потоків на перехресті, авт/год;

За значенням К_а слід зробити висновки про небезпечність перехрестя. Якщо К_а ≤ 3, то перехрестя безпечне; якщо 3 < К_а ≤ 8 - перехрестя майже безпечне; якщо 8 < К_а ≤ 12 - перехрестя небезпечне; якщо К_а > 12 - перехрестя дуже небезпечне.

Таблиця 4.2 – Коефіцієнт відносної аварійності для конфліктних крапок на нерегульованому перехресті.

Примітка: 1) R – радіус повороту, м.

2) Для визначення К_і  дані таблиці, які позначені зірочкою, треба помножити на коефіцієнт , що враховує кут перетинання доріг (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 – Залежність коефіцієнта К_і від кута перетинання

Складність перехрестя слід оцінити за допомогою показника складності. Показник складності m визначити через тип та кількість конфліктних крапок за формулою

,                                        (4.4)

де  n_В - кількість конфліктних крапок відхилення транспортних потоків;

n_З - кількість конфліктних крапок злиття транспортних потоків;

n_П - кількість конфліктних крапок перетинання транспортних потоків.

В залежності від показника складності слід визначити складність перехрестя згідно з таблицею 4.4.

Таблиця 4.4 – Складність перехрестя.

4.2 Аналіз конфліктних точок для регульованого перехрестя

На регульованих перехрестях переважають два види ДТП: наїзд на автомобіль, що різко зупинився, та зіткнення з автомобілем, що рухався на заборонний сигнал світлофора.

Для визначення ступеня небезпеки перехрестя зі світлофорним регулюванням спочатку необхідно виявити кількість конфліктних точок різних типів у кожній фазі регулювання. З цією метою треба зобразити схему перехрестя, указавши на ній траєкторії дозволених маневрів і ряди руху. Зразки схеми для різних фаз регулювання показані на рисунках 4.2 та 4.3.

Установивши характер взаємодії потоків, можна розрахувати ступінь небезпеки кожної конфліктної точки регульованого перехрестя:

 ,                                   (4.5)

де K_i - відносна аварійність (небезпека) конфліктної точки, ДТП/10⁷авт.;

Mі, N_i - інтенсивності транспортних потоків, які перетинаються в даній точці, авт/год.

Значення K_i приймаються за табл. 4.5 [8, с.154].

Рисунок 4.2 – Схема конфліктних точок у першій фазі (зразок)

Рисунок 4.3 – Схема конфліктних точок у другій фазі (зразок)

Можливе число наїздів на автомобілі при підході до стоп-лінії визначається за формулою

,                              (4.6)

де K_н = 0,012425 - небезпека наїздів у стоп-лінії, ДТП/10⁶ авт.

Можлива кількість ДТП на перехресті за рік без урахування ДТП із пішоходами розраховується по залежності

,                                (4.7)

де n – кількість точок, де конфліктують транспортні потоки.

Таблиця 4.5 - Відносна аварійність конфліктних точок на регульованих перехрестях

Можлива кількість ДТП із пішоходами на перехресті за рік

,                  (4.8)

де N_Ti - інтенсивність руху транспортних потоків у конфліктній точці