Довжина пiдведення, врiзання i перебiгу рiжучого iнструменту. Стійкість ріжучого інструменту, страница 6

7.  Довжину робочого ходу інструмента в процесі обробки визначаємо за формулою

мм.

мм (приймаємо за кресленням деталі) мм; мм.

Величину врізання  визначаємо за формулою

мм, де    h - глибина западини зуба, мм, .

мм.

У зв’язку з одночасною обробкою чотирьох зубчастих коліс необхідно збільшити  в 4 рази (мм).

8.  Основний (технологічний час на. обробку зубців чотирьох зубчастих коліс визначаємо за формулою

 хв.

На одне  зубчасте колесо, що нарізається, основний час складе

хв.

9.  Допоміжний час на операцію  визначають за нормативними таблицями.

Допоміжний час на установку деталі масою до 5 кг на оправку хв.

Додатковий допоміжний час на кожну наступну установку деталі  на оправку складе хв.

Час на контрольні вимірювання в норму допоміжного часу не включається, тому що перекривається основним часом.

10. Час на обслуговування робочого місця для зуборізних робіт визначають (в %) від основного часу, де %:

хв.

11. Час на  відпочинок і природні потреби робітника визначать (в %) від оперативного часу, де %.

хв.

12. Штучний час на виготовлення однієї деталі складе

52 хв.

Підготовчо-заключний час для масового виробництва не визначається.

5.7.2   Таблиця результатів нормування

Результати розрахунків технічної норми часу по усіх операціях заносимо до таблиці (табл.. 5.34).

Таблиця 5.34 – Зведена таблиця результатів нормування технологічного процесу

5.8   ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПОРІВНЯННЯ ВАРІАНТІВ

ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Для техніко-економічного порівняння варіантів необхідно підібрати раніше розроблені операції. Для порівняння двох операцій необхідно використати більш прогресивне обладнання, верстатне пристосування, ріжучий і вимірювальний інструмент. По кожному варіанту операції повинна бути визначена технологічна собівартість і зроблене порівняння.

Порівнянню підлягають однакові обсяги робіт, тобто обробка тих самих поверхонь, але різними методами.

Технологічна собівартість обробки заготівки складається з наступних витрат:

-  вартості матеріалів заготівки;

-  основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників з нарахуваннями по соцстраху;

-  витрат на силову електроенергію;

-  витрат на інструмент і пристосування;

-  амортизаційних відрахувань від балансової вартості обладнання;

-  витрат на утримання технологічного обладнання;

-  витрат на поточний ремонт технологічного обладнання.

Розрахунок собівартості операції при виборі варіанту обробки може бути здійснений методом прямого розподілу витрат (методом  калькулювання) або нормативним методом.

Витрати по всіх статтях технологічної собівартості обробки заготівки на операцію визначають прямим калькулюванням:

                ,        (5.78)

де    - заробітна плата робітника за виконання однієї операції, коп;

 - витрати на електроенергію, коп.;

 - витрати на ріжучий інструмент, коп.;

 - витрати на верстатні пристосування, коп.;

 - амортизаційні відрахування від балансової вартості обладнання, коп.;

 - витрати на утримання обладнання, коп.;

 - витрати на поточний ремонт обладнання, коп.

Вартість матеріалів і напівфабрикатів ураховують при порівняльній оцінці ефективності технологічної операції, де передбачаються різні норми витрати матеріалів або різні методи одержання заготівки.

Заробітну плату верстатників визначають за трудомісткістю обробки на одній операції: