Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях. Ефективність виробництва, його технічний прогрес, якість продукції, страница 6

-  коефіцієнт обробки поверхонь:

                                   ,                                       (5.3)

де   - кількість всіх поверхонь, що обробляються.

-  коефіцієнт уніфікованих поверхонь, що обробляються:

                                    ,                                         (5.4)

де   - кількість уніфікованих поверхонь, що обробляються.

–  коефіцієнт точності обробки:

                                  ,                                       (5.5)

де   - середнє значення точності обробки поверхонь, що дорівнює

                                       ,                             (5.6)

де    - квалітет точності обробки поверхні;

- кількість поверхонь з таким квалітетом точності.

-  коефіцієнт шорсткості обробки:

                                ,                                     (5.7)

де   - середнє значення шорсткості обробки поверхонь, що дорівнює

                           ,                               (5.8)

де   - шорсткість обробки поверхні;

 - кількість поверхонь з такою шорсткістю.

Висновок:

-  поясніть, чи знаходяться допуски й розміри та шорсткість поверхонь в межах економічної точності й шорсткості;

-  поясніть, чи знаходяться точність і шорсткість робочих поверхонь у відповідності;

-  з’ясуйте, чи відповідає кожному квалітету точності своя висота мікро нерівностей;

-  зробіть загальний висновок про технологічність деталі.

5.3   ВИБІР І ОБҐРУНТУВАННЯ СПОСОБУ ОТРИМАННЯ

ЗАГОТІВКИ

Заготівкою, відповідно з ГОСТ 3.1109-82, називається предмет праці, з якого зміною форми, розмірів, властивостей поверхні й  матеріалу виготовляють деталь.

Метод отримання заготівок визначається призначенням, конструкцією деталі, матеріалом, технологічними вимогами, типом виробництва й економічністю. Правильний вибір способу виготовлення заготівок дозволяє зменшити обсяг механічної обробки, обмежуючи її в багатьох випадках чистовими оздоблювальними операціями з найбільшою продуктивністю та найменшими витратами матеріалу.

Реально при виборі та методі виконання заготівки для конкретної, деталі необхідно враховувати:

-  конфігурацію, розміри та масу деталі;           

-  матеріал для виготовлення деталі та вимоги до нього;          

-  кількість деталей, які необхідно виготовити;

-  точність та чистоту обробки поверхонь деталі;

-  собівартість деталі;

-  наявність технологічного обладнання.          

При  виконанні курсового проекту метод отримання заготівки вибирають порівнянням двох варіантів заготівок за коефіцієнтом використання матеріалу

                                              ,                                         (5.9)

де    - маса деталі, кг;

 - маса заготівки, кг.

Варіанти для порівняння вибирають, на основі типу виробництва. Для отриманих  та  вибирають більше значення.

Основні види заготівок, які сьогодні використовуються на машинобудівних заводах:

-  відливки з чорних та кольорових металів;

-  ковані та штамповані заготівки;

-  штамповки з листового матеріалу;

-  прокат;

-  зварні заготівки;

-  заготівлі з металокераміки;    

-  заготівки з неметалічних матеріалів.

Для одиничного виробництва конструкцію деталей наближають до більш простих видів заготівок, щоб уникнути використання спеціального оснащення. При цьому використовують:

-  стандартний прокат;

-  зварні конструкції;

-  при відсутності або неможливості використання попередніх (відповідальні деталі) - лиття (відкрите формування, закрите формування в ґрунт за моделями, ручне опочне формування);

-  вільне кування з прокату від 40 до 1500 кг.

Для серійного виробництва використовують такі види заготівок: