жилих будинків та прибудинкових територій, що підтверджується копією договору від 21.06.2006 року (а.с.7).
КП «Тростянецьтеплоенерго» повідомляло ЖИЖКО Т.М. про наявність заборгованості в сумі 170 грн.72 коп., про що свідчить підпис відповідача на повідомленні (а.с.6), але відповідач по цей час заборгованість не сплатила в добровільному порядку.
Таким чином, в зв'язку з визнанням відповідачем пред'явленого позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за необхідне стягнути з ЖИЖКО Т.М. житлово-комунальні послуги з утримання жилого будинку та прибудинкової території в сумі 170 грн. 72 коп., а також стягнути з неї витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн., понесені позивачем, пов'язані з подачею позову до суду.
Окрім цього, суд вважає за необхідне стягнути з ЖИЖКО Т.М. судовий збір в сумі 51 грн. в доход держави, та як позивач, згідно рішення Тростянецької міської ради №359 від 15.12.2006 року звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.88,130,174 ЦПК України, Закону України "Про електроенергетику", судВИРІШИВ :
Позов Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецьке ЖЕУ» до ЖИЖКО Т.М. про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ЖИЖКО Т.М. користь Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецьке ЖЕУ» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 170 (сто сімдесят) грн.72 коп., ЗО(тридцять) грн. повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 200 (двісті) грн. 72 коп.
Стягнути з ЖИЖКО Т.М. в доход держави 51(п'ятдесят одну) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України підпис
Суддя Тростянецького райсуду Жаворонок В.П.
Додаток №2
Справа №22-ц-0001 Головуючий у 1-й інстанції Ковальова О.О.
Категорія 48 Суддя – доповідач Маслов В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі: головуючого – Маслова В.О., суддів – Лузан Л.В., Хвостика С.Г., з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ШИНКАРЕНКО В.М. на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2010 року у справі за позовом ШИНКАРЕНКО В.М. до ЮЩЕНКО Г.С. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ШИНКАРЕНКО В.М. звернувся до ЮЩЕНКО Г.С. з позовом, в якому зазначав, що від шлюбу з відповідачкою мають двох дітей: ШИНКАРЕНКО С.В., 01.01.2001 року народження, яка проживає з ним, та ШИНКАРЕНКО Т.В., 02.01.2002 року народження, який проживає з матір’ю та на користь якого, на підставі рішення суду, він сплачує аліменти.
Посилаючись на вказані обставини та на ст. ст. 180-182, 184 СК України, просив стягнути з ЮЩЕНКО Г.С. на його користь на утримання дочки ШИНКАРЕНКО С.В. аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ШИНКАРЕНКО В.М. відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ШИНКАРЕНКО В.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши пояснення ШИНКАРЕНКО В.М. і ЮЩЕНКО Г.С., розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законом не встановлено безумовного обов’язку одного з батьків, що проживає окремо від дитини, утримувати її.
Втім з таким рішенням погодитися неможливо, оскільки воно ґрунтується
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.