Правові основи безпеки підприємницької діяльності. Проблеми законодавчого забезпечення безпеки підприємництва, страница 3

Стаття 232 КК передбачає відповідальність за розголошення комерційної таємниці: "Навмисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома в зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно зроблено з корисливих або інших особистих спонукань і заподіяли великий матеріальний збиток суб'єктові підприємницької діяльності, карається штрафом від двохсот до п'ятисот н.м.д.г. із забороною займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років, або виправними роботами на термін до двох років, або позбавленням волі  на той самий термін".[6]

В Україні передбачена відповідальність за зловживання в області комп'ютерних технологій. Стаття 363 КК "Порушення роботи автоматизованих систем" говорить: "Порушення  правил  експлуатації      автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем або комп'ютерних мереж особою, що відповідає за їхню  експлуатацію,  якщо  це  заподіяло викрадення, перекручення або знищення комп'ютерної  інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання комп'ютерної інформації, або істотне порушення робіт таких машин, їхніх систем або комп'ютерних мереж, карається штрафом до п'ятдесятьох  не оподатковуваних податками  мінімумів доход  громадян  або позбавлення права займати визначені посади або займатися  визначеною  діяльністю на термін до п'яти років,  або виправними роботами на термін до двох років.

Та ж дія, якщо вона заподіяло істотну шкоду, карається штрафом до ста не обкладеними податками мінімумів доходів громадян або виправних роботів  на  термін  до  двох  років, або обмеженням  волі  на термін  до п'яти років, з позбавленням права обіймати визначені чи посади займатися визначеною діяльністю на  термін до трьох років або без такого.[7]

4) Закон України "Про господарські товариства", одна зі статей якого зобов'язує учасників товариства не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про його діяльності. У цьому ж законі мається стаття, що зобов'язує посадових осіб зберігати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію. Відповідальність за їхнє розголошення передбачається чинним законодавством і установчими документами суспільства. Таким чином, засновники й учасники мають право захищати свої інтереси всіма доступними їм способами.

5) Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнений ст. 164³, у якій, зокрема, установлено: "Одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння збитку ділової репутації або майну іншого підприємства, спричиняє накладення штрафу від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати".

6) Постанова Кабінету Міністрів України № 611 від 09.08.93 "Про перелік відомостей, що не є комерційною таємницею".

Відповідно до зазначеної постанови, комерційною таємницею не є наступні документи і відомості:

•  установчі документи і документи, що дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю, а також окремими її видами;

•  інформація з усіх установлених форм державної звітності;

•  дані, необхідні для перевірки нарахування і сплати податків і інших обов'язкових платежів, зведення про чисельність і склад працюючих, їхній заробітній платі в цілому, по професіям і посадам, а також про наявність вільних місць;

•  документи   про   сплату   податків   і   обов'язкових платежів;

•  інформація про забруднення навколишнього природного середовища, незабезпеченні безпеки умов праці, про реалізації  продукції,  що  приносить  шкоду здоров'ю, а також про інші порушення законодавства України і розмірах нанесених при цьому збитків;

•  документи про платоспроможність;

•  відомості про участь посадових осіб підприємства в   кооперативах, малих підприємствах, союзах, об'єднаннях і інших організаціях,  що займаються підприємницькою діяльністю;

•  відомості, що відповідно до діючого законодавства підлягають оголошенню.

Зазначені відомості підприємства зобов'язані надавати органам державної влади, що контролюють і правоохоронним органам України, а також іншим юридичним особам за їхньою вимогою відповідно до діючого законодавства.[8]